Тайвань називають однією з нових потенційних гарячих точок на планеті. Ці твердження посилились після січневих виборів на острові. До чого може привести ситуація і які висновки варто зробити Україні в розрахунку на її відносини з Китаєм? Про це говорилось під час панельної дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
Аналітик Фонду громадської дипломатії Олексій Фещенко нагадав, що на президентських виборах зайняв голова Демократичної прогресивної партії Лай Цінде. Він набрав 40 % голосів. На другому місці із 33,5 % голосів фінішував лідер партії Гоміндан Хоу Юі. Третю позицію закріпив за собою Ке Венчже – лідер Тайванської народної партії, яка почала свій шлях лише у 2019 році (26,5 % голосів).
«Паралельно з виборами президента тайванці проголосували за новий склад парламенту. І тут є цікаві моменти. В першу чергу це пов’язано з тим, що партія Гоміндан отримала 52 місця, пропрезиденська партія – 51 місце, а Тайванська народна – 8 місць. Отже провладна політична сила не отримала більшість і в цих обставинах владі доведеться докласти серйозних зусиль для того, аби знайти консенсус у просуванні своїх законодавчих ініціатив», – відзначив експерт.
Про те, як на острові проходили вибори, розказав керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (CACDS), Азійської секції New Geopolitics Research Network (м. Тайбей) Юрій Пойта.
Він акцентував увагу на тому, що Тайвань є демократичною державою. Відповідно до щорічного індексу демократії займає перше місце в Азії стосовно показників демократії і десяте місце у світі. Це означає, що вибори там є завжди конкурентними, досить напруженими і характеризується потужною політичною боротьбою між різноманітними силами
«Цього разу програми партій були зрозумілі і прогнозовані, – підкреслив Юрій Пойта. – Жодна із сил не визнавала, що вона пропагує у своїй діяльності приєднання до КНР. Також ніхто не ставив під сумнів стратегічні відносини із США».
Стратегія Китаю полягала в тому, щоб до влади прийшла будь-яка політична сила, окрім Демократичної прогресивної партії. Очікувався потужний вплив Пекіну по різних напрямах, але можна констатувати, що це вплив виявився обмеженим.
Соціологія демонструє, що Тайвань проти приєднання до Китайської народної республіки. Лише близько 6 % населення готові приєднатися. Інші виступають за продовження статус-кво. За іншими опитуваннями, більше 60 % тайванців не згодні з тим, що прихід до влади Лай Цінде призведе до війни.
Найближчим часом радикальних змін у Тайванській протоці очікувати не варто. Така вірогідність є, але вона мінімальна. Першочергово вибори продемонстрували, що серед політичної еліти Тайваню є певний світогляд, який схожий між партіями, і це є відображенням настроїв населення. Останні 50 років ми могли спостерігати фактичне утворення нової нації. Таку думку висловила головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко.
«Коли говоримо про Тайвань, часто забуваємо, що на острові мешкають не тільки нащадки китайців, які змушені були поїхати після завершення громадянської війни. Там є кілька корінних народів. Не слід забувати і про те, що свого часу острів перебував під юрисдикцією Японії», – уточнила вона.
На переконання експертки, у короткостроковій перспективі Китаю не вигідно бути агресором та ініціювати агресію. Звісно, ситуація може змінитися. Але для цього необхідні сприятливі обставини, які на сьогоднішній день Китай не має.
«В Пекіні розуміють, що вирішення Тайванського питання не покращить внутрішню ситуацію в країні, яка переживає серйозні внутрішні проблеми соціально-економічного характеру. Вони навіть перестали публікувати статистику. Це говорить, що там дуже чутливі цифри, які КНР не хоче озвучувати. Це і гальмування зростання ВВП Китаю, зростання цін на нерухомість, а також рівня безробіття серед молоді», – додала Аліна Гриценко.
Надзвичайний і Повноважний посол України в КНР (1999–2001), Голова Правління асоціації Українсько-Китайського Стратегічного Партнерства Ігор Литвин розказав про своє американські інтереси в цьому регіоні і пояснив, що Україна здатна вплинути на позицію Китаю у російсько-українській війні, однак, для цього треба багато що зробити.
Дипломат зазначив, що для Сполучених Штатів Тайвань є певним подражнюючим фактором, аби тримати у напрузі керівництво КНР. Коли державний секретар Блінкен офіційно привітав з обранням, це страшено вплинуло на Китай, який вкотре заявив, що США не дотримуються обіцянок не підтримувати офіційні відносини з Тайванем.
Щодо реакції України на результати виборів у Тайвані, Ігор Литвин наголосив, що вона має бути адекватною для китайського керівництва. Просто треба працювати в обох напрямках.
«Були спроби, у тому числі і з мого боку, просунути ідею створення місії Тайбею у Києві і місію Києва у Тайбеї. Китайці у посольстві на ці питання погано реагують, але чекайте – у нас все про все домовлено. Не розказуйте, що нам не можна робити представництва Торгово-промислової палати України у Тайвані. В Тайбеї акредитовано офіційні представництва торгово-промислових палат 71 країни. Проте, в України немає торгово-економічної місії навіть у Китаї. Донедавна в цій країні не було акредитовано жодного українського журналіста», – заявив Голова Правління асоціації Українсько-Китайського Стратегічного Партнерства.
На його погляд, ситуацію може змінити створення торгово-економічних представництв України за кордоном. Є відповідний проєкт указу, але він із 2015 року лежить в Адміністрації Президента.
