Український інститут — державна установа, заснована у 2017 році. Він належить до сфери управління міністерства закордонних справ і виконує функцію репрезентації української культури у світі та формування позитивного іміджу України за кордоном. Про те, як це вдається і чого можна досягати завдяки використанню м’якої сили Олексій Ананов запитав у креативної директорки Українського інституту Тетяни Філевської. Зустріч відбулась у рамках Діалогової платформи Українському Дому.
«Культурна дипломатія як частина публічної дипломатії є функцією держави. Нашим завданням є робити так, щоб про Україну без України не можна було говорити, а місією -утвердження суб’єктності України засобами культурної дипломатії», – зазначила гостя.
Тетяна Філевська звернула увагу на те, що в цій роботі не слід розраховувати на швидкий результат: «Горизонт впливу, який здійснює культурна дипломатія – це десятиріччя. Росія, яка здійснювала десятиріччями, досі лишається в подібних рейтингах м’якої сили. Якщо ти маєш сильну культурну складову, це означає, що на тривалий час залишаєшся у цій розмові. За одну ніч не можемо усунути Росію з усіх процесів».
«Що Україна може протиставити з точки зору ресурсів?» – поцікавився ведучий.
«Нам є що протиставити у плані сенсів, – відповіла креативна директорка Українського інституту. – Цінності – це те, чим Україна зараз воює. Давайте згадаємо, що 24 лютого не було достатньої зброї для того, щоб чинити опір. Але завдяки тому, що маємо переконаність у перемозі свободи над несвободою, змогли солідаризувати світ навколо себе і нашої боротьби за демократію».
Впродовж десяти років суспільством було напрацьовано багато наративів, інструментів, механізмів, форматів, партнерств, які дозволяли масштабувати цей голос, і коли 24 лютого світ прокинувся і зрозумів, що в центрі Європи є величезна країна, про яку він нічого не знає, в Українському інституті відразу були готові давати матеріали, інструменти, відео, тексти і пояснювати, що відбувається.
Подією, яка стала успішним прикладом культурної дипломатії і запровадження м’якої сили в підвищенні суб’єктності України, став пісенний конкурс Євробачення.
«Ми ніколи до нього не були долучені, але цього року через те, що конкурс приймали у Ліверпулі від імені України і команді було важливо, щоб усі дотичні до цієї події мали уявлення про те, чим є Україна і мали глибший доступ до її культури, Українській інститут допоміг», – розповіла Тетяна Філевська.
Крім пісенного конкурсу в Ліверпулі відбувся величезний фестиваль, де розгорнули 24 проєкти, створені для цієї події. Вони в різний спосіб розповідали про Україну. Це були фотографії, вистави, інтервенції у публічний простір, розповіді про те, чим живе сьогодні Україна та її культурна спільнота, як українці боролися проти імперії.
Креативна директорка Українського інституту була дуже здивована, коли проходила однією з головних вулиць міста, і раптом в книжковій крамниці побачила величезний портрет Стуса. Виявилось, що це теж було частиною фестивалю.
«Довготривалі наслідки цього ми побачимо через роки. Коли людина регулярно впродовж тривалого часу має доступ до культури певної країни, в неї формується цілісний образ. І тоді це уявлення, сформоване протягом десяти років, живе все подальше життя», – впевнена Тетяна Філевська.
За її словами, вже восени у Ліверпулі планується наступний фестиваль української культури. Не все вдалося реалізувати під час Євробачення і тому місто ініціювало продовження формату.
