Усі діти – наші: Як забезпечити право на сім’ю для кожної дитини

«Забезпечення права кожної дитини на сім’ю – важлива складова підготовки до вступу до ЄС» – під такою назвою МБО “БФ “СОС Дитячі Містечка” провів в Українському кризовому медіа-центрі презентацію необхідності рестарту реформи деінституціалізації, як невід’ємної складової  євроінтеграції та розвитку людського капіталу України.

Як пояснила модераторка зустрічі, журналістка Наталія Соколенко, інституціалізація – це коли дитину, яка в силу різних причин залишилася без біологічних батьків, замість того, щоб відправити її в іншу сім’ю, хтось вирішує відправити в бездушну, холодну проблемну для сучасного світу інституцію під назвою інтернат.

«Таких дітей в Україні 1,5 %, і це та проблема, на яку вказують в Єврокомісії», – зазначила вона. Для зниження її масштабів державі провести реформу деінституціалізації, і цьому має сприяти досвід громадянського суспільства. У якості успішного кейсу було представлено досвід МБО “БФ “СОС Дитячі Містечка”. З початку повномасштабного вторгнення завдяки зусиллям цієї організації більше 270 дітей отримали нові родини – прийомні сім’ї та ДБСТ, а більше 5000 дітей залишилися у рідних сім’ях та отримують належне батьківське піклування. 325 108 дітей та батьків отримали допомогу організації у вигляді сервісів, грошової і гуманітарної підтримки. Також вдалося залучити мільярд гривень в економіку України, що дало можливість створити 12 соціальних центрів, 56 дитячих просторів та кімнат, створити 5 психосоціальних команд у різних областях України.

Зі слів директора МБО “БФ “СОС Дитячі Містечка” Сергія Лукашова, зазвичай щороку в середньому 10 тисяч дітей набували статус дитини – сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Зараз у в’язку з рухами ситуація коливається, але не слід забувати, що до війни в інтернатних закладах цілодобово перебували 50 тисяч дітей.

«Ці молоді люди, які потім залишають такі заклади, стають соціально неадаптованими. Вони нещасні самі і роблять нещасними своїх дітей, бо не мають навичок любові. Її треба вчитись і сім’я цьому вчить», – закликав Сергій Лукашов.

Про те, які форми можуть і мають постати замість інституцій, розказала менеджерка підрозділу із розвитку сімейних форм виховання «СОС Дитячі Містечка» Світлана Тунтуєва.

«Зараз ми проводимо сімейний табір, який назвали «Перезавантаження» для діючих форм виховання. Це переважно дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї, які виховують більше трьох дітей. Ми надаємо їм підтримку в плані підтримки батьків і роботи з дітьми. Питання, які розглядаються, стосуються важливості сім’ї у житті дитини, цінностей, говоримо про необхідність прив’язаності і формування прив’язаності, особливості дітей, які прийдуть у родини, як треба підтримувати дітей із травматичним досвідом, про внутрішні і зовнішні ресурси. Також говоримо про взаємодію з державними партнерами і необхідність звертатись і комунікувати із фахівцем з соціальної роботи, який має супроводжувати сімейні форми виховання», – пояснила Світлана Тунтуєва.

Національна менеджерка МБО “БФ “СОС Дитячі Містечка” Антоніна Загроцька поділилась досвідом реалізації проекту “Право на сім’ю» за підтримки Федерального Міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).

Вона підкреслила важливість того, щоб були сім’ї, які готові відкрити серця і прийняти таких дітей, і в таких сімей була абсолютна підтримка держави і громади, на території якої вони проживають. Для цього потрібні документи, відповідь держави, готовність громади і кожного жителя цієї громади сприяти цим процесам.

«Я – правник, а право – це мистецтво справедливості і добра. І коли ми говоримо про дітей, то хто, як не вони заслуговують в нашій країні на справедливість і добро, – наголосила Антоніна Загроцька. – В нашому проєкті пілотуються 6 громад у Київській та Івано-Франківській областях, де ми показуємо модель і готуємо фахівців із соціальної роботи. Тих фахівців, які ухвалюють рішення у громадах».

У пресконференції також взяли участь Сергій та Олена Москаленки, сім’я усиновлювачів з програм “СОС Дитячі Містечка” Україна, та Ірина Шкляр – волонтерка, яка пережила досвід перебування в інтернаті.