Важливо почати працювати над збереженням історико-культурної спадщини України ІІ пол. ХХ ст, – експерти

У пресцентрі Українського кризового медіа-центру обговорювали доцільність та труднощі збереження історико-культурної спадщини України ІІ пол. ХХ ст.

Міністр культури та інформаційної політики України наголосив на важливості збереження спадщини та спільної діяльності для збереження і підтримки пам’яток. «Українська спадщина включає в себе не тільки те, що ми звикли включати, але й монументальну спадщину останніх років. Ми вже почали з реєстрації – пам’ятки відомої тарілки без акценту на радянщину, звичайно. Робота в цьому напрямку в міністерстві буде проводитися. Щиро вдячні, в тому числі тим, хто підняв цю тему. Спільними зусиллями ми цю справу зрушимо вперед. Якщо говорити про те, в який спосіб це може бути, то це може бути у вигляді Меморандуму, який готові підписати для того, щоб це зафіксувати на папері», – зазначає Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України.

«В політичній площині це питання багато років не порушувалася і завжди залишалася поза фокусом політики в сфері охорони спадщини. Ми звикли сприймати спадщину лише як якісь старовинні речі. На жаль, ті речі, що вже зафіксовані в реєстрі пам’яток, який також прийшов з радянського періоду, другої половини 20 століття, залишилися поза увагою пам’ятки охоронців. Пам’ятки юридичного статусу, як правило, не мають. На регіональному рівні не завжди існує розуміння, що це важливо. Часто фасади закриваються рекламними щитами, тим саме втрачається таке надбання», – додає Світлана Фоменко, Заступниця міністра культури та інформаційної політики України з питань євроінтеграції. Також спікерка розказала про законодавчі зміни – новий законопроект «Про збереження традиційного характеру середовища та протидію хаотичній забудові». В ньому вказано, як фіксувати пам’ятки, який алгоритм внесення їх до реєстру та як охороняти. Чітко прописано відповідальність і повноваження між національним і місцевим рівнями.

Інна Петрова, д.і.н., доцент кафедри всесвітньої історії та археології Донецького національного університету імені Василя Стуса: «Більшість пам’яток монументального мистецтва другої половини двадцятого століття не атрибутовані. Перед нами стоїть таке питання, як встановлення атрибутивних ознак. Для цього можемо використовуватися різні джерела інформації. Наприклад, не тільки матеріали польових досліджень, співбесіда чи інтерв’ю з митцем, який створював ту чи іншу пам’ятку монументального мистецтва. Але й опрацювання архівних матеріалів». П. Інна поділилась про труднощі співпраці з архівними установами. Наприклад, у дослідників немає доступу до архівних установ – Фондів державного архіву Донецької області і Фондів державного архіву Луганської області.

Євгенія Моляр, мистецтвознавиця, учасниця самоорганізації ДЕ НЕ ДЕ розказала про низові ініціативи. «Низові активістські ініціативи в районах України почали виникати поступово, три-чотири роки тому. Вони в різний спосіб намагаються працювати із спадщиною. Вони в своєму регіоні на локальному рівні можуть більш детально виявляти пам’ятки, оскільки до моменту атрибуції відбувається пошук і первинне виявлення цих об’єктів». Процес поєднання зусилля Міністерства і низових ініціатив важливий з обох боків. Для Міністерства – це емпіричний досвід та матеріал, який був зібраний протягом кількох років, і меморандум, що також важливий для цих низових ініціатив, оскільки певною мірою легітимізує їхню роботу.

Леонід Марущак, модератор розказав про налагодження взаємозв’язку між Міністерством культури, регіональними інституціями пам’ятко-охоронними  і  низовинними ініціативами, які працюють на місцях. Від Міністерства культури на обласні управління охорони культурної спадщини були направлені відповідні листи з поясненням початку роботи цієї із проханням почати роботу над цими об’єктами у другій половині 20-го сторіччя. Після чого на рівні регіонів почали звертати із проханням надати інформацію про конкретні об’єкти та імена.

Після обговорення збереженням історико-культурної спадщини України ІІ пол. ХХ ст був проведений онлайн-семінар на тему: «Монументальне мистецтво ІІ пол. ХХ ст. Питання збереження та інтерпретації». В ньому взяли участь: Михайло Копил, в.о. начальника відділу набуття правового режиму об’єктів культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України; Леонід Марущак, історик; Євгенія Моляр, мистецтвознавиця; Ірина Петрова, мистецтвознавиця та Олексій Биков, архітектор.

Онлайн-семінар дивіться нижче.