У рамках спецпроєкту Українського кризового медіацентру “Навколо постаті” відбулася експертна розмова про видатного українського науковця та філософа Володимира Вернадського. Постійний ведучий спецпроєкту кандидат історичних наук Ігор Стамбол запросив до розмови Тетяну Бевз, доктора історичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України, головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф Кураса НАН України та Олексія Дєдуша, кандидата історичних наук, наукового співробітника ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.
Становлення Володимира Вернадського як науковця
Володимир Вернадський — унікальна постать світової науки, людина енциклопедичних знань, автор концепції ноосфери та один із ключових діячів у становленні Української академії наук. Народившись у родині з глибокими українськими коренями, він усе життя зберігав зв’язок із Батьківщиною, навіть попри тривале проживання в імперських центрах.
Його навчання проходило під керівництвом видатних учених свого часу — Дмитра Менделєєва, Василя Докучаєва, Іллі Мечникова. Саме ці знання заклали фундамент для його власних відкриттів у геохімії, біогеохімії та філософії науки.
“Йому належить авторство 416 наукових праць, серед яких понад 100 присвячені мінералогії, 70 — геохімії, а 43 — історії науки”, — розповіла доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз.
Його особиста дисципліна також відігравала важливу роль: Вернадський завжди прокидався о 6 або 7 ранку, працював із точним розкладом, не вживав алкоголю і не палив.
Концепція ноосфери – значення та випробування часом
Одним із найбільших наукових досягнень Вернадського стала концепція ноосфери — сфери розуму, що формується під впливом людської діяльності.
Термін “ноосфера” запропонували французькі вчені Едуард Леруа та П’єр Тейяр де Шарден, відвідуючи лекції Вернадського в Сорбонні. Сам учений доводив, що людський розум і науково-технічний прогрес здатні змінювати природу та суспільство.
“Ноосфера — це частина планетарного простору, де проявляється діяльність людського розуму, створюючи нові форми взаємодії природи та суспільства.”
— пояснив Ігор Стамбол.
Сьогодні ця концепція знаходить нові трактування в умовах інформаційного суспільства та розвитку штучного інтелекту.
Розбудова Української Академії наук
Вернадський був одним із головних ініціаторів створення Української Академії наук у 1918 році та став її першим президентом.
Ця подія відбулася у складний період змін, коли українські науковці прагнули утвердити власну академічну традицію. Вернадський виступав за створення академії, що включала б не лише гуманітарні, а й природничі науки, і саме завдяки його зусиллям вона отримала інституційне оформлення.
“Створення Академії Наук внесло українців у коло націй, здатних мати власний науковий центр, що виокремлює їх серед інших народів”, — наголосив кандидат історичних наук Олексій Дєдуш.
Навіть після того, як Вернадський покинув пост президента у 1921 році, він продовжував опікуватися Академією, підтримував українських вчених, домагався збереження інституції в часи політичних змін.
Володимир Вернадський як символ величі української науки
Попри тиск радянської влади, Вернадський залишався українцем за самовизначенням. Його праці висвітлювали важливість наукового поступу, а його ім’я стало символом української науки.
Сьогодні його ім’ям названо Національну бібліотеку України, українську антарктичну станцію, наукові інститути. Український криголам “Ноосфера”, що прямує до Антарктиди, також вшановує його внесок у світову науку.
“Я вірю в Україну. Я вірю в Українську Академію Наук”, — говорив Володимир Вернадський.
Його ідеї продовжують жити, адже вчений був не лише автором концепції ноосфери, а й передбачив розвиток ядерної зброї, інформаційного суспільства та глобальних змін у світі.
Сьогодні його спадщина надихає українських вчених, які розвивають нові технології та інновації навіть в умовах війни.
“Навчайтесь і чужому, і свого не цурайтесь” – Вернадський розвинув цю ідею Шевченка, адже вважав знання ключовою зброєю для майбутнього України”, — розповіла доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз.
Володимир Вернадський — це не лише постать минулого, а й натхненник для сучасної української науки та ідентичності. Його ідеї продовжують слугувати дороговказом для науковців і мислителів XXI століття.
