БО «Міжнародний благодійний Фонд Громадської Дипломатії» та Факультет міжнародних відносин Національного авіаційного університету ініціювали проведення в Українському кризовому меді-центрі панельної дискусії на тему “Україна та Азія: Стратегічні Виміри Партнерства”.
У питанні підтримки України чи не найбільшу роль серед азійських країн намагається відігравати Японія. Чому так відбувається? Зі слів головного консультанта Національного інституту стратегічних досліджень Аліни Гриценко, дуже вагомим є особистий фактор прем’єр-міністра Фуміо Кишиди як політика і його особисті погляди і відчуття на питання агресії, несправедливості. Крім того, японці хочуть солідаризуватись зі своїми основними союзниками, і передусім США.
«Також важливим є питання іміджу, – наголосила експертка. – Для Японії досі залишається відкритим питання відновлення авторитету після Другої світової війни. До сих пір у деяких країнах Південно-східної Азії, що були окуповані Японією, відчувається певний рівень недовіри і скепсису до Японії. Тому у Токіо прагнуть позиціонувати себе на світовій арені мирною державою, яка засуджує будь-які агресивні дії. З цієї причини країна намагається так активно долучатись до розв’язання російсько-української війни».
Про вітальні інтереси України на тлі становлення Азії планетарним економічним центром і переходом Китаю від «світової фабрики» до «технологічного хабу» розповів аналітик Петро Шевченко.
На його думку, нинішня ситуація подібна тій, що була століття тому. Імперії жили у розумінні, що цей час може продовжуватись дуже довго і завдяки кавалерії можна і далі одержувати перемоги на полі бою. Однак, відбулась Перша світова війна і всі зрозуміли, що насправді прийшов інший час неорганічної хімії, металургії, важкого промислового виробництва.
«Те саме ми бачимо і зараз. Війна в Україні показала, що увесь інструментарій застарів. На черзі чергова хвиля цивілізаційного розвитку. Крім турбулентності змін нас очікують четверта індустріальна революція і шостий технологічний уклад, трансформація глобалізації в регіоналізацію, закінчення унікальної американської гегемонії між епохами двохполярності (США-СРСР, США-Китай) та кінець західної цивілізаційної інфляції при збереженні індустріалізму», – зазначив Петро Шевченко.
Він вважає, що буде з’являтися зовсім інша міжнародна архітектура, і в цих умовах Україні необхідно шукати своє місце в новому реалістичному світовому порядку.
Експерт відзначив, що незважаючи на глобальні зміни, український ринок буде залишатися дуже цікавим для Китаю, і в цьому сенсі важливий розвиток перспективних логістичних проєктів і підготовка готових рішень, які можуть бути запропоновані Україною на азійських ринках.
Вивчення досвіду післявоєнної модернізації Японії і Південної Кореї безумовно варте, але треба усвідомлювати, що навряд чи Україна зможе його повною мірою відтворити. Так вважає політичний консультант, доцент кафедри соціології та політичних наук Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету. Експерт та аналітичного центру “Об’єднана Україна” Валентин Гладких.
«Передумовою цього успіху в значній мірі був величезний ресурс робочої сили і потенціал, яка ця сила мала для урбанізації. Сьогодні ж в Україні ми бачимо депопуляцію населення. До того ж, вона залишається однією з найбільш урбанізованих країн світу. По-трете, я схильний думати, що процес від’їзду українців не закінчиться і після війни», – пояснив він.
На досвіді Казахстану в інтеграції до нової економічної реальності і тому, як це може бути цікавим Україні, зупинився директор Центру політичних досліджень, Керівник програми спеціальності “Міжнародні відносини та економіка” Школи політики і права Алматинського університету менеджменту, програмний директор Enactus Даніал Саарі.
Іранський темі присвятив свій виступ старший науковий співробітник, професор кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету Максим Ялі. Він відзначив, що ця країна одна з перших визнала незалежність України. Українські компанії мали реалізувати ряд амбітних спільних проєктів, але в результаті геополітичних змін ці можливості втратили.
