«Раніше на блокпостах у нас забирали багато продуктів. Особливо солодощі: печиво, цукерки. А вони ж недешеві. Дуже прикра ситуація трапилася в квітні, коли ми везли людям паски та імбирне печиво на Великдень. Нас зупинили, забрали більшу частину цих пасок з пряниками. Після цього ми змінили підхід: возимо лише найпростіші продукти харчування», – розповідає тележурналіст і волонтер Володимир Косюк.
Володимир – директор телеканалу «Херсон плюс». Коли російські військові захопили Херсон, відкрита робота журналістів з камерою стала небезпечною. Порадившись із редакцією, вони вирішили переформатувати свою діяльність: продовжили вести сайт та соціальні мережі, але великі зусилля спрямували на волонтерську діяльність. Частина редакції досі перебуває в Херсоні.
Допомога прифронтовим селам
Уже в березні Володимир разом із дружиною та головним редактором телеканалу Іриною Мєзєнцевою почали збирати і розвозити гуманітарну допомогу для мешканців прифронтових сіл Станіслав, Олександрівка, Софіївка, Правдине, Білозерка та інших. Ці населені пункти в колишньому Білозерському районі Херсонщини сильно постраждали від війни: багато зруйнованих будинків, не працюють магазини, аптеки, проблеми з громадським транспортом, електрикою та іншими звичними благами. Село Олександрівка зруйноване майже повністю.
«Ми побачили, що в селах уже не так популярне натуральне господарство, як хтось може подумати. Люди мало печуть хліба, ніхто не б’є олію, рідко роблять макаронні вироби. Усе це можна було купити в магазині. Утримання домашніх тварин теж стало проблемою, адже для них потрібні корми та якісь укриття. А в людей самих будинки зруйновані, яка там худоба. У селах залишилися малозабезпечені люди або ті, які не змогли виїхати з інших причин – наприклад, за кимось доглядають чи мають інвалідність», – каже Володимир.
Його волонтерській команді вдалося домовитися з місцевими підприємцями про оптові закупівлі круп, макаронів, борошна. Ще одна пекарня місцевого супермаркету погодилася безкоштовно пекти хліб. Їм підвозили тільки сировину. Але пізніше цю пекарню «віджали» нові власники.
Головні потреби і дефіцитні товари
«Розрахунок – принципово у гривні. Закупляємо переважно українські або європейські товари. Це важливо для нас і для багатьох людей, яким ми допомагаємо. Останнім часом у великому дефіциті засоби гігієни: мило, зубна паста, прокладки та інше. Цього або немає, або за божевільними цінами. Пачка прального порошку, яку раніше можна було купити за 100 гривень, зараз може коштувати 500», – пояснює волонтер.
Влітку і восени у Херсоні ще прийнятні ціни на овочі і фрукти від місцевих фермерів. Але більшість інших товарів значно зросли в ціні. М’ясні і молочні вироби частково завозять з окупованого Криму, частково – з Бердянська, Мелітополя або від локальних виробників, які мають невеликі потужності.
До того ж, російська окупаційна влада намагається витіснити з обігу гривню, встановлюючи невигідний курс до рубля. Станом на 8 вересня окупанти встановили курс на рівні 1,25 рубля за 1 гривню. Місцеві підприємці намагаються користуватися онлайн-можливостями оплати товарів і послуг.
У деяких магазинах працюють термінали, інші приймають перекази в гривнях на картку чи рахунки в українських банках. Однак волонтери кажуть, що росіяни всіляко протидіють цьому процесу: вилучають термінали, змушують використовувати рублі, а якщо дізнаються, що підприємці навмисно не приймають російську валюту, їхній бізнес опиняється під загрозою.
Навесні 2022-го у Херсоні був великий дефіцит ліків. Зараз ситуація стала трохи краща. В аптеках продають переважно російські товари, завезені з Криму. Однак люди нарікають на їх якість. Відомі мережеві аптеки не працюють. В небагатьох маленьких аптеках є українські товари.
«У цей час російська пропаганда продовжує промивати людям мізки, говорити, що Україна їх кинула, а ЗСУ обстрілюють мирні квартали. Більшість не вірять у ці маніпуляції і розуміють, що триває війна, частину територій України вже звільнено», – говорить Володимир.
Публічність
Про свою діяльність Володимир та Ірина розповідають у соцмережах. Донати українців та підтримка від міжнародних організацій – основне джерело доходу їх волонтерської команди.
Володимир розуміє, що публічна активність – ризикована. Вони перебувають на окупованій території і в будь-який момент до них можуть прийти російські військові. В кращому випадку – «перевірка», в гіршому – незаконне затримання, допити з застосуванням сили та різних тортур. Усе це – реальність сьогоднішнього Херсона.
Однак публічність для них – єдиний спосіб зібрати кошти для допомоги людям, які опинилися у скрутному становищі. Постійно показуючи результати своєї роботи, вони підтверджують, що зібрані кошти йдуть на справу: закупівлю продуктів, ліків, засобів гігієни, витрати на пальне.
«З російськими військовими доводилося стикатися на блокпостах. Досвід дуже різний. Комусь байдуже, хтось дуже детально оглядає наше авто, все переривають. Але коли бачать, що там борошно, олія, макарони, то цікавість пропадає. Раніше забирали печиво і цукерки, але тепер ми таке не возимо», – зазначає Володимир.
У напрямку сіл, яким вони допомагають, багато блокпостів, тож дорога буває складною і виснажливою. Наприклад, щоб дістатися до Станіслава, що за 40 кілометрів від Херсона, волонтерам треба пройти 15 блокпостів. Якщо врахувати, що за тиждень вони відправляють по 3-4 автівки з продуктами, засобами гігієни, ліками, то можна лише уявити, скільки разів їм доводиться проходити огляди і перевірки.
Володимир та Ірина співпрацюють з іншими волонтерськими ініціативами та просто небайдужими херсонцями, які готові допомогти. Хтось розвозить гуманітарний вантаж, інші намагаються передати дефіцитні товари з підконтрольної Україні території чи просто поширюють інформацію про херсонських волонтерів у мережі, привертають увагу медіа.
Журналістика в окупації
У той же час редакція телеканалу продовжує й журналістську діяльність. Команда сконцентрувалася на розповідях історій війни, про життя на окупованій території, історій виїзду на вільну частину країни тощо. Для цього запустили проєкт «Голоси окупованого Херсона». Частина цих історій анонімна, адже люди бояться розповідати деталі жахіть, які вони продовжують переживати на Херсонщині.
Одна з таких історій – про сім’ю, яка вирішила пережити окупацію на дачі – в мальовничих плавнях Дніпра. Тут вони ловлять рибу, вирощують овочі, готують закрутки на зиму і доглядають за сусідськими дачами.
Володимир зізнається, що волонтерство і журналістика виявилися доволі спорідненими, а їх попередній досвід допомагає у вирішенні організаційних, логістичних та інших питань.
«Наш досвід, вміння комунікувати з людьми, знаходити контакти і домовлятися допоміг нам у волонтерстві. Тільки замість експертів і коментаторів у блокноті нашого головного редактора Ірини Мєзєнцевої тепер контакти довірених людей, партнерів. Ми дізнаємося багато історій, які надихають і вражають. Якісь із них будуть розказані вже після війни. Для нас дуже важливо, щоб увага до Херсона та інших окупованих територій не зменшувалася, тому ми продовжуємо працювати і як волонтери, і як журналісти», – каже Володимир Косюк.
Фото зі сторінки Володимира Косюка та Ірини Мезєнцевої з Facebook
Іван Антипенко
15.09.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
Підтримати волонтерську команду Володимира Косюка можна за реквізитами:
Монобанк
5375 4114 1089 8816
Ірина Мєзєнцева
ПриватБанк
5169 3600 0083 5219
Володимир Косюк
Посилання на Банку
Номер картки Банки
5375 4112 0059 5689
PayPal: [email protected]
