Кожен українець уже більше року ледь не цілодобово моніторить у своїх гаджетах перебіг подій. Але, на жаль, не всі знають, що війна точиться не лише на полі бою, а й в інформаційному просторі. Тому здатність розпізнавати й реагувати на фейки, маніпуляції та дезінформацію — це спосіб знешкодження планів російських загарбників.
В чому небезпека інформаційного “поглинання” і “всеїдності”?
“Інформаційний потік мене поглинув”, — ці слова все частіше доводиться чути від наших співгромадян з часу повномасштабного російського вторгнення на територію України. І це не секрет, що з лютого 2022 року, кожен з нас у рази більше почав приділяти часу перегляду новин в соціальних мережах, аби раптом не пропустити щось важливе. А ще — активно ділитися інформацією зі своїми рідними друзями і знайомими.
До того ж низка суб’єктивних факторів змушує багатьох людей надовше “зависати” в інтернеті, щоб встигнути “поглинути” ці новини — бо раптом світло, зв’язок, інтернет вимкнуть, і буде втрачено “нитку від клубка” новин та подій.
Ось в такі моменти і відбувається затягування до “інформаційного виру”. “Всеїдність” у споживанні новин робить з людини бездумного і нерозбірливого споживача інформації, який переглядає все підряд у Facebook, Telegram, Twitter, Тіk-Tok та інших соцмережах, не приділяючи уваги джерелу походження новин та їх правдивості.
Можливо це буде не зовсім коректне порівняння, однак такий користувач нагадує людину, яка їсть усе підряд, аби просто наповнити шлунок, не звертаючи увагу на смак і якість їжі. Все це потім призведе або до шлункового розладу, або неперетравлення надмірно спожитої їжі. Однак є категорія інтернет-користувачів, які поводяться як гурмани — їдять лише страви зі свіжих і якісних продуктів, які приготував кваліфікований шеф-кухар, у перевірених санепідстанцією закладах харчування. До того ж споживають їжу маленькими порціями, ретельно пережовують кожен шматочок, щоб розкрити всі смаки та ідентифікувати інгредієнти.
Тож як уберегти себе від “отруєння” неякісною інформацією, запобігти її “неперетравленню” внаслідок надмірного споживання та не стати частиною “віруса-збудника” у інформаційному ланцюзі, що розповсюджує неправдиву та фейкову інформацію?
“Протиотрутою” в даній ситуації стануть поради, які допоможуть розпізнати в обраному “меню” саме ту “інфостраву”, яка не містить фейкової отрути, і після її споживання не доведеться “відгикувати” наслідки спожитої дезінформації.
Фейки, дезінформація, маніпуляції, як частина інформаційної війни
Нині фейкові новини, дезінформація, маніпуляції в соцмережах — це те, з чим ми зустрічаємося в Інтернеті все частіше. Це є частиною війни, яка точиться в інформаційному полі. Найбільша її небезпека в тому, що український чи закордонний споживач інформації може почати сумніватись у правді, і цим гратиме на руку російським окупантам.
Тож щоб не потрапити у халепу, спочатку слід розібратися з тим, якої шкоди може завдати інформація. Для цього класифікуємо її за впливом на людину.
Згідно дослідження Українського кризового медіа-центру неправдиву інформацію залежно від її створення і методів поширення поділяють та три категорії:
Місінформація — неправдива інформація, яку сам поширювач вважає правдивою (тобто поширена без наміру нашкодити).
Дезінформація — завідомо неправдива інформація, яку поширюють навмисне з метою завдання шкоди.
Малінформація — правдива інформація, яка може завдати шкоди своїм вмістом (бо її отримали шляхом зламу або витоку конфіденційної інформації для того щоб нашкодити, або створити інформаційний вибух).
Знаючи як неправдива інформація впливає на людину потрібно знати як з нею поводитися. Для цього існує правило “Трьох “П” — “Прочитай. Перевір. Почекай”.
Прочитай. Спочатку потрібно ознайомитись з інформацією. Далі — оцінити, чи це опис думки певної людини, чи використані офіційні дані, які вказують на те, що це факт.
Перевір. Потрібно пошукати подібну інформацію в декількох різних джерелах, щоб пересвідчитися в її правдивості. Наприклад, передивитися офіційні сторінки міністерств та іноземні джерела, які висвітлюють відомості з певної теми.
Почекай. Перш ніж щось поширити на своїй сторінці, важливо почекати деякий час. Бувають випадки, коли всі медіа публікують певну інформацію, яка виявляється неправдивою, або коли виставляють певний пост про допомогу, який теж може виявитись фейковим. Тож важливо зачекати певний час, щоб побачити, чи ця інформація є правдивою, та перевірити її ще раз.
Для перевірки інформації на достовірність і правдивіть варто скористатися інструментами, які допоможуть верифікувати вебсайти, соціальні мережі та фото.
Джерело інформації, що виглядає авторитетним, не факт, що таким є: перевіряємо вебсайти на правдивість
Повномасштабне російське вторгнення змусило багатьох наших співгромадян покинути свої домівки і стати вимушеними переселенцями та біженцями. В пошуку інформації як знайти прихисток житло, роботу, отримати соціальні виплати та інше люди шукають відповіді на ці та інші запитання в інтернеті. На жаль, не завжди ці пошуки відповідають запитам, і не завжди запитувана інформація є правдивою, бо отримали її з сумнівного сайту.
Як цього уникнути? Слід перевірити вебсайт, звідки ця інформація походить. Адже навіть коли джерело виглядає авторитетним, вартим довіри, не факт, що воно таким є. Будь-хто може створити вебсторінку, схожу на достовірний новинний сайт, експертну організацію, персональну сторінку публічної особи та поширювати фейкову інформацію з неї.
До прикладу: нам потрібна інформація про евакуацію і все що з нею пов’язане. Так як ми не знаємо на якому інформаційному ресурсі можна отримати відповіді на всі запитання, що пов’язані з евакуацією — вводимо запитуване слово в пошукову систему. Новинний агрегатор робить підбірку сайтів, на яких найчастіше згадується слово “евакуація”.
Тепер ці сайти потрібно перевірити, для того щоб отримати правдиву інформацію яка стосується цілої низки аспектів евакуації.
Першим в перелік новинного агрегатора потрапив сайт Евакуація.City. З нього й почнемо перевірку.
Верифікуємо сайт за алгоритмом.
Перше, — збираємо інформацію про сайт. Для цього перевіряємо, чи розміщена на сайті інформація чи розділ “Про нас”.
На сайті Евакуація.City така інформація є.
А якби на новинному сайті такої інформації не було — це мало б насторожити. Зазвичай сторінка “Про нас”, яка розміщена на сайті стисло розповідає читачам все про даний інформаційний ресурс. Вона запевняє відвідувачів сайту, що цьому ЗМІ можна довіряти. Також показує “внутрішню кухню” — підтверджує реальність існування офісу, команди та інше. Доводить законність і легальність свого існування.
Тож коли мова йде про вибір інтернет ресурсу, правдивості інформації якого можна довіряти, — варто зупинити свій вибір на тому, котрий має обличчя, ім’я та навіть особливий настрій.
Друге, — перевіряємо, чи розповсюджував сайт неправдиву інформацію. Для цього потрібно назву сайту взяти в лапки і ввести в пошукову систему.
Пошукова система видасть нам низку сайтів, які згадують запитуваний інформаційний ресурс. В нашому випадку це сайт Евакуація.City.
Також ми можемо натрапити на аналітичні матеріали, які згадують цей ресурс. Вся ця інформація необхідна для того, щоб прийняти рішення — чи можна цьому інтернет ЗМІ довіряти.
Третє, — якщо сайт був помічений у розповсюджені фейкових новин, то його могли згадувати фактчекери. Перевірити це можна ввівши у пошуковику Google фразу site:stopfake.org Еvacuation.City.
На сайті організації StopFake згадок про сайт Евакуація.City немає. Значить це інтернет-ЗМІ публікує перевірену і правдиву інформацію стосовно всіх запитань, що стосуються евакуації та допомоги біженцям.
Тож ми верифікували за трьома критеріями на правдивість подачі інформації сайт Евакуація.City.
Соцмережі — як найдоступніше джерело маніпулятивної інформації
Соцмережі підкуповують користувачів своєю доступністю. Тому їх почали використовувати не лише для комунікації, а й для поширення завідома неправдивої й маніпулятивної інформації, спотвореної зумисно заради певних вигод.
Тож якщо кожен з користувачів соцмереж почне частіше замислюватися про природу контенту, яким ділиться, відповідно підвищуватиме не лише свій рівень медіаграмотності, а й формуватиме здорове інформаційне поле, допомагатиме іншим розібратися, де правда, а де фейки та обдурювання.
Щоб самостійно перевіряти достовірність і правдивість інформації з соцмереж достатньо навчитися давати відповіді на запитання. Приміром такі:
- Чому саме це джерело мені про це розповідає? Це — першоджерело? На які дані воно посилається?
- Хто ще може це підтвердити? Чи є альтернативні джерела, які підтверджують факт?
- Навіщо це мені і чи варто витрачати час на цю “новину”?
Також для перевірки достовірності інформації з соцмереж потрібно звернути увагу на такі складові (якщо нам потрібно перевірити сторінку користувача):
- Оригінальність фото на аватарці.
- Яку інформацію вказав про себе користувач?
- Як давно створена сторінка?
- Хто в друзях? Чи є спільні?
- Чи багато постів було розміщено до того, який привернув вашу увагу?
- Як часто й регулярно користувач оновлює сторінку (публікує пости)?
- Який зміст цих публікацій: це власні дописи і фото чи лише репости публікацій з інших сторінок?
- На які сторінки підписаний акаунт, який ви аналізуєте?
- Яку інформацію видає інтернет-пошук за цим ніком? Що знає Мережа про даного користувача взагалі?
Якщо ж вам потрібно проаналізувати офіційну сторінку установи чи організації, і пошукова система вам видає декілька варіантів. То в такій ситуації можна скористатися порадами Українського кризового медіацентру щодо верифікації в соціальних мережах.
Наприклад, офіційна сторінка Офісу Президента України та Генерального штабу ЗСУ у Facebook мають синій бейдж верифікації, який при наведенні на нього зазначає, що платформа підтвердила автентичність.
Така верифікація дозволяє відрізнити офіційні джерела від тих, які копіюють їх. Наприклад, під час пошуку Миколаївської ОДА у Telegram можна отримати 7 результатів, проте лише один канал має синю стрічку, яка підтверджує автентичність каналу.
А ось з опитувальником Офісу Президента у Telegram ситуація простіша — він в єдиному варіанті і має синю стрічку.
Зараз більшість соцмереж почали верифікувати офіційні сторінки органів влади, політичних діячів, бізнес-акаунти, використовуючи відповідне маркування.
Українські солдати, що сплять на фронті в снігу: 10 років у соцмережах поширюється фейкове фото
Соцмережами постійно шириться багато підроблених знімків — це один із найпоширеніших видів фейків у Мережі. Як розпізнати підробки? Покажемо на прикладі.
У Фейсбуці поширюють фейкові світлини чоловіків, що сплять просто неба у снігу. Вже кілька років поспіль, як тільки температура повітря опускається нижче нульової позначки і випадає сніг, у соціальних мережах поширюється два майже аналогічних фото, що мають ідентичні підписи. Фактчекери Нижні Сірогози.City перевірили, що на фотографіях — не українські військові.
Якщо в минулому році фото було підписано “Ціна нашої незалежності”, то нині підпис на фейковому фото підлаштували до реалій сьогодення — “Наші хлопці… Виборюють для нас світло, тепло та незалежність. ЗСУ”.
Журналісти виявили підробку — на фото російські військові. А самі фотографії було зроблено щонайменше 10 років тому, їх зняли ще до російсько-української війни. На них зображені тренування на виживання так званого російського спецназу.
Використовуючи пошук Google, ці фотографії можна знайти на російському форумі в темі 60-ї річниці спецназу основного розвідувального департаменту Росії. Їх ще в жовтні 2012 року опублікував користувач під ніком “DSP”.
Вже за рік ці фото перекочували до популярної російської мережі “ВКонтакте” на сторінки силових структур, таких приміром, як “Спецназ и ВДВ” та “ВДВ. Никто кроме нас”.
Крім того, ці ж фотографії 2010 року намагалися використати в ході російсько-української пропагандистської війни, прагнучи видати зображених солдат за нібито українських.
З 2014 року фото військових, що сплять у снігу з’явилися на сторінках на той час популярної і найбільш розповсюдженої в Україні соціальної мережі “ВКонтакте”.
Ці фотографії супроводжували дописи зі збирання коштів на теплі речі для українських військових.
Навіть новини за грудень 2014 року про те, що “бійці АТО ночують в окопах під “ковдрою” зі снігу” ілюстровані саме цими фото.
А ще того ж року такими світлинами ілюстрували сльозливу українську поезію.
Сезонна тенденція появи фото з військовими, що сплять в снігу, прослідковується і в 2015 році. Правда вірші до світлин були дещо різні.
Дуже швидко зі сторінок “ВКонтакте” фото солдатів, що сплять у снігу зі зброєю в руках, перекочували до Фейсбуку.
Приміром зі сторінки “Чоткий паца” “ВКонтакте”, що мала на той час більше 2 мільйонів підписників, ці фото активно поширювалися не лише в цій соціальній мережі, а й зі сторінки “Чоткий паца” у Фейсбуці, з більш як 69 тисячами підписників.
До речі, з Фейсбуку фото військових, що сплять у снігу, швидко перемістилося і на сторінки новинних сайтів.
Майже одночасно три сайти — Оdessa-daily, news.liga.net та NVua.net написали новину про те, що солдати сплять в окопах під “ковдрою” зі снігу зі зброєю в руках, тоді як температура повітря сягає мінус 20 градусів за Цельсієм.
Інформацію сайти опублікували з посиланням на допис у Facebook Vira Zwaan.
А ще процитували звернення зі сторінки дописувачки: “Минула ніч, або чому ми просимо теплий одяг”. До цього тексту додали свій коментар: “Зазначимо, що сьогодні температура повітря на сході України вночі опускається до 20 градусів морозу”.
Однак вже за кілька днів редакція NVua.net просить вибачення за публікацію недостовірної інформації про те, що на фото — українські бійці.
Згодом Vira Zwaan, яка опублікувала фото, пояснила, що це було помилкою. “Приношу вибачення всім, кого, якимось чином, не бажаючи цього, ввела в оману. Ще раз переконалася, що в цей скрутний час потрібно бути пильними як ніколи і перевіряти всю інформацію”, — написала вона на сайті НВ.
На сайті news.liga.net взагалі видалили цю новину.
Та попри викриття фейкового фото, воно продовжує активно розповсюджуватися українськими соцмережами, і крім Facebook з’явилося у Telegram, Twitter та TikTok.
Шириться фото сезонно, і за 10 років “кочування” українським інформаційним сегментом обростає новими коментарями. Так було і нинішньої зими 2022-2023 років.
Щоб переконатися, що це примітивне вкидання, можна здійснити пошук цих фото через пошук Google.
Якщо ви переглядаєте цю інформацію на комп’ютері чи ноутбуці — достатньо лівою клавішею мишки натиснути на фотографію. В меню висвітиться пошуковий сервіс “Найти через Google Lens”.
Після натискання на цей пункт пошукового сервісу праворуч відкриється вікно “Найти джерело зображення”.
Далі вам потрібно натиснути кнопку “Пошук” і ви отримаєте інформацію про те, де це фото раніше було розміщено. До речі, варіантів буде кілька.
Скориставшись цим сервісом фактчекери Нижні Сірогози.City знайшли цікаву публікацію, яку було розміщено на сайті “Новини Вірменії” від 9 січня 2016 року.
Наводимо текст цієї статті в перекладі на українську мову:
“Покритий снігом солдатів: історія однієї фотографії (ФОТО)
Генерал Аркадій Тер-Тадевосян (Коммандос) на своїй офіційній сторінці в мережі помістив запис користувача Геворга Аракеляна наступного змісту (наводимо в оригіналі без редагування. — Ред. Aravot.am): “Товариші вразливі вірмени та жалісливі вірменки. Це фото з пафосним до нього текстом, жодного відношення до Вірменської Армії не мало і не має. Наш солдат не несе службу в “ковдрі” зі снігу і перестаньте поширювати фуфлову картинку замороженого сплячого ЧУЖОГО солдата з текстом “пахапан Аствац або Тарі Нкар” (У російській транслітерації з вірменської — “Хай зберігає Господь або Фотографія Року”. — Ред. Aravot. am). Виливаючи відрами сльози та голосіння з новозавітних цитат.
Фото з курсу виживання спецназу ГРУ РФ. Оригінал фотографії тут.
Примітно, що та сама фотографія була використана деякими курдами з написом про те, що в яких умовах вони борються з терористами з ІДІЛ”.
До речі, за 10 років з часу появи фото сплячих у снігу солдатів, їх також видавали за індійських, сирійських і боснійських військовослужбовців.
Фактчекери Нижні Сірогози.City вдалися до ще однієї перевірили фото на достовірність за допомогою спеціальної програми Fotoforensics https://fotoforensics.com/.
Зокрема, переглянути зміни пікселів, тобто чи були зміни з фоторедакторами, зчитати геодані, метадані та додаткову інформацію навіть про тип камери, на яку було знято фотографію.
З часу першої появи фото сплячих у снігу російських спецпризначенців, вони не лише “трансформувалися” в український військовослужбовців, а й безпосередньо фото зазнали змін, які суттєво відрізняють їх від оригіналів.
Російська пропаганда регулярно вкидає ці фейкові фотографії, щоб видати російських окупантів за українських захисників.
Маніпуляції із зображеннями вже давно стали інструментом боротьби за розум та емоцію людини. Світлина — це зброя в інформаційній війні. У нас час дуже важко помітити зміни у зображенні неозброєним оком, а якщо приправити їх гострим текстом — критично оцінити “сенсацію” стає майже неможливо.
Очі бачать — мозок вірить! Дезінформацію у відео ховають дуже ретельно
Відео важче перевірити, ніж фото, але у відео легше повірити. Очі бачать — мозок вірить! Однак сучасні технології допомагають не лише створити відео, а й додати туди будь-які необхідні додаткові елементи. Такі відеоролики, створені програмним забезпеченням зі штучним інтелектом на основі синтезу фото та відео реальних осіб так, щоб виглядати автентичними. Приміром, змусити публічну особу говорити будь-що за допомогою нейронної мережі та людини, яка імітуватиме голос необхідної жертви. Це так званий дипфейк (“deep fakes”).
Проте створити дійсно якісний дипфейк не так просто, і деякі з них таки можна розпізнати неозброєним оком. Насамперед, треба звертати увагу на такі деталі: неприродність міміки, краї маски навколо обличчя, спотворені контури тіла чи обличчя, нечіткі риси обличчя, нерегулярне моргання, невідповідні герою чи ситуації або неправдоподібні аксесуари (сережки, окуляри) на інше.
Перевірка відео відбувається практично так само, як і перевірка зображень. До речі, старі відео, як і фото, теж можна перезавантажити, назвати по-іншому та ілюструвати ним іншу подію. Під час якихось критичних подій, як землетрус, повінь, війна, через брак інформації люди ще легше здатні повірити у відео «начебто зсередини тих самих подій». І в зображення, й у відео можна вмонтувати додатковий елемент, який спотворить всю суть новини.
Тому, перш ніж довіряти інформації в тому вигляді, в якому її подає автор — перевірте інформацію про канал (коли з’явився, про що він, чи не є клоном оригінального ЗМІ), погляньте на дату завантаження в описі під самим відео, тобто під заголовком. Навіть така проста перевірка інколи може допомогти розпізнати фейк.
Тож інформацію на достовірність перевіряйте, перевіряйте і ще раз перевіряйте, щоб не потрапити на гачок фейків. Пам’ятайте, що дезінформація часом захована дуже ретельно й одразу її помітити доволі складно.
Віта Копенко, журналістка з Херсонщини
Матеріал підготовлений у рамках проекту «Українська регіональна програма розвитку потенціалу для інструментів аналізу даних», що фінансується за рахунок субгранту Atlantic Council of the United States, Inc
