З боку Росії йде тотальна війна, і одним з її елементів є знищення української інфраструктури для унеможливлення функціонування в першу чергу великих міст. Ці злочини цілеспрямовано руйнують українську енергетику з наміром вийти на такий рівень, коли внутрішні проблеми в цьому секторі будуть критичними, що на думку наших ворогів буде створювати готовність країни до капітуляції і внутрішнє незадоволення.
Чи є в українського уряду кризовий план дій щодо зміцнення в цих умовах енергетичної стійкості нації? Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і повноважний Посол Валерій Чалий говорить, що йому як пересічному українцю про такі плани невідомо.
«Що зараз треба робити? Яке співвідношення стратегічних проектів, які вартують досить дорого для розвитку енергетики в майбутньому і дій уже зараз на цю зиму, тому що нам треба пройти цей критичний момент?», – такі питання поставив дипломат, відкривши експертне обговорення «Енергетична стійкість України в умовах тотальної війні: пріоритети та ключові завдання».
Його здивували дві заяви, які пролунали майже одночасно. Президент України Володимир Зеленський ще раз підтвердив необхідність забезпечити гігават додаткових потужностей до кінця року, а голова Кабінету міністрів Денис Шмигаль на цьому тлі оголосив про розробку спеціальної системи для заготівлі українцями дров.
«Наші внутрішні можливості обмежені і нам потрібно зараз вибудовувати реалістичну і зрозумілу модель. Що ми запитуємо на підтримку? В яких обсягах це потрібно? Через які напрями і через які механізми? На ці питання в мене особисто немає відповідей», – зізнався Валерій Чалий.
Про те, що Росія використовувала енергетичний важіль тиску на Україну від самого початку проголошення нею незалежності, згадав міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (1995 -1998), представник України в Раді керуючих МАГАТЕ (1995) Юрій Костенко. Він був депутатом з 1990-го року, в чотирьох скликаннях працював в енергетичному комітеті Верховної Ради України, і добре пам’ятає всі дискусії на тему енергетичної стратегії України.
«Політика незалежної держави повинна була починатися саме з вирішення питання енергозабезпечення. Ми майже тотально були залежні від постачання енергоносіїв з Росії – 100% ядерного палива, 80% нафти і газу, а з іншого боку в Україні одні з найбільших в Європі покладів урану. Те ж саме стосується нафти і газу. Однак, на превеликий жаль, тема енергозабезпечення так і не була втілена у рішення законодавчого органу у вигляді тих чи інших законів, а також у дії урядів. Тому Україна всі ці роки незалежності енергетично фактично залежала від Росії», – заявив політик.
Однак, найбільш ганебним в цьому плані Юрій Костенко вважає період початку широкомасштабної агресії України, коли одразу було зрозуміло, що Росія буде знищувати енергетичну інфраструктуру. Проте, українська держава так і не розробила стратегію нової енергетичної політики в умовах безперервного нищення енергетичної інфраструктури, і зараз ми тільки чуємо від уряду, депутатів, фахівців, що рухаємося до катастрофи. При цьому ніхто з боку української влади не пропонує зрозумілий і дієвий план, який би мінімізував усі ці загрози.
Говорячи про те, які заході потрібні для вирівнювання ситуації в енергетичній сфері, заступниця Міністра закордонних справ України у 2014-2019 роках Лана Зеркаль розділила їх на дві групи.
«Перший блок – на цю зиму. Нам потрібен пластир, який дозволить вижити цієї зими. І цей пластир нам необхідний для того, щоб забезпечити в наших громадах наявність діючої критичної інфраструктури, яка дозволить отримувати в зимовий період воду тепло і уникнути кризових ситуацій, тому що ми всі ще пам’ятаємо Алчевськ», – пояснила вона.
Для цього потрібно окреме звернення від уряду або від наших донорів на міжнародні організації структури ООН щодо того, щоб вони забезпечили цей Emergency механізм і поставили на цю зиму якомога більше генеруючих потужностей малої потужності і забезпечили їх установку, фінансування, ремонт і супроводження.
«Все це необхідно для того, щоб не повторилась ситуація, коли в минулий зимовий період було привезено багато генераторів для лікарень і шкіл, однак, вони залишились непідключеними, бо для підключення цих потужностей потрібно зробити проект, реалізувати і потім забезпечити супроводження цих генераторів протягом їх дії. Будь-яка машина потребує обслуговування. Дизелем так і іншим пальним мають бути забезпечені. В громадах немає на це ресурсу – не фахового і не фінансового», – наголосила Лана Зеркаль.
Що стосується більш віддаленої перспективи, то тут вже є комплексні рішення, які напрацьовані на рівні Київської області. Мала генерація і забезпечення критичної генерації саме в громадах залишається майже єдиним шляхом для побудови стійкості і цю стійкість можна вибудувати за 3-5 років, вважає експертка.
У розвиток цієї думки Голова правління платформи Global 100% RE Ukraine Олександр Домбровський, акцентував увагу на тому, що на містах, де є органи місцевого самоврядування, повинна бути велика концентрація подібного обладнання, адже за три місяці починається опалювальний сезон.
«Що повинна сьогодні зробити держава – це зняти будь-які бар’єри і будь-які податкові навантаження на ввезення інноваційного енергетичного обладнання. І мова сьогодні йде про системи накопичення енергії, про інтеграцію їх уже в діючі системи, в енергетичну систему України. Мова сьогодні йде про закупку когенераційних блоків, які можна поставити в кожному місці в кожному населеному пункті на кожному підприємстві. Використовуючи природній газ, він буде генерувати і давати електричну енергію і тепло. Це величезний обсяг роботи, і для того, я розумію, у нас є Міністерство регіональної політики, яке повинно організувати цю роботу принаймні для підтримки органів місцевого самоврядування і регіональної влади, допомогти створити інституційні і фінансові стимули і мотиватори», – підкреслив Голова правління платформи Global 100% RE Ukraine.
