Завдяки чому Україні вдалося вистояти впродовж 2022 року? Різні аспекти цього питання стали предметом відкритої дискусії, яку в Українському кризовому медіа-центрі організувала Національна платформа стійкості і згуртованості.
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук Ярослав Жаліло приділив увагу економічній площині, зазначивши, що стійкість тилу – краща відповідь на ті міфи, які намагається просувати ворог стосовно того, що Україна начебто не має суб’єктності.
Експерт назвав п’ять якорів стійкості – ключових чинників, які обумовили опірність економіки та країни в цілому у перші тижні і місяці війни. Перший – це розгалужена система малого дрібного підприємництва, яке надає сьогодні робочі місця та забезпечує послуги в плані продовольчої безпеки і транспортного сполучення. Другий – ефективна система комунікацій. Її кістяк – Укрзалізниця.
«Розширення повноважень і кваліфікації територіальних громад є третім якорем, – відзначив Ярослав Жаліло. – Вони виконали широченний спектр завдань від організації оборони до гуманітарних питань. Навіть в умовах тимчасової окупації чимало місцевих самоврядувань залишалися точками такої концентрації».
До інших чинників він також відніс організоване громадянське суспільство, що змогло перебрати на себе величезний набір функцій, та відкритість країни. Міжнародна підтримка виникла не спонтанно. Вона є наслідком послідовних кроків України на шляху євроінтеграції.
Безпекової складової української стійкості торкнувся голова правління Центру оборонних стратегій, міністр оборони України у 2019-2020 роках Андрій Загороднюк. На його переконання, головне пояснення продемонстрованої міцності у професійністі наших збройних сил. Вона була набагато більша, ніж очікувала світова спільнота.
«Але на це не можна розраховувати як на безкінечний ресурс, – попередив спікер. – Війна на виснаження вже йде. Стратегічно Росія обрала для себе цей шлях ще в червні. Вони заморозили активність на деяких напрямах і почали влаштовувати спроможності на довгострокову перспективу. Як приклад будівництво заводу з виробництва іранських дронів. Вони розуміють, що Україна з точки зору ресурсів має менший потенціал, дефіцитну економіку, а Захід в кінці виснажить себе в плані допомоги».
Андрій Загороднюк прояснив, яким чином треба з цим боротися. Максимально ефективно залучати той ресурс, який є. Величезна кількість підприємств досі не залучена до виконання оборонних замовлень, хоча можуть це робити. Ті ж запчастини Україна ввозить замість того, щоб виробляти на власних машинобудівних підприємствах. І чимало країн готове фінансувати ці роботи, оскільки цієї продукції в них на складах бракує.
Колишній міністр оборони назвав головний ризик, з яким може зіткнутися країна в недалекій перспективі: «Якщо в терміновий період в нас не буде розгорнуте виробництво боєприпасів, то наприкінці року виникне величезна проблема. І хоча зараз ці питання піднімаються, для цього потрібна індустріальна політика, а її в нас немає».
Ще один ризик – невизначеність формату перемоги, але позитивним фактором є стабільність коаліції, і до неї долучаються нові країни.
