15 листопада 2019 року в Кризовому медіа-центрі «Сіверський Донець» відбувся круглий стіл «Механізми локальної демократії. Сєвєродонецький вимір».
Організатори планували провести відкритий діалог між активними мешканцями міста та представниками органів місцевого самоврядування щодо обговорення проекту рішення Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження Положення про громадську раду при Сєвєродонецькій міській раді». Але, на жаль, із невідомих причин зустріч проігнорували усі представники місцевої виконавчої влади.
В проекті рішення зазначено, що Громадська рада при Cєвєродонецькій міській раді є консультативно-дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості у вирішені міською радою питань, що відносяться до компетенції міської ради. Основними завданнями громадської ради є:
- сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь у вирішені питань, що відносяться до компетенції міської ради;
- здійснення громадського контролю за діяльністю міської ради та її виконавчих органів;
- сприяння врахуванню міською радою та її виконавчими органами громадської думки під час підготовки та прийняття рішень на місцевому рівні;
- сприяння залученню інтелектуального та організаційного потенціалу інститутів громадянського суспільства для вирішення нагальних місцевих проблем.
Планувалось обговорити декілька суперечливих положень, які містяться в проекті рішення. Розглянемо декілька з них:
- В проекті рішення є норма, яка говорить про те, що до складу громадської ради можуть бути обрані лише ті представники інститутів громадянського суспільства, які мають юридичну адресу в Сєвєродонецьку. Дана норма протирічить принципу утворення і діяльності громадських об’єднань, яка закріплена в профільному Законі України «Про громадські об’єднання», що передбачає вільний вибір території діяльності, який надає право громадським об’єднанням самостійно визначати територію своєї діяльності. Якщо така норма буде запроваджена, то, наприклад представник/ця благодійного фонду «Восток-СОС», який широковідомий своєю гуманітарною та правозахисною діяльністю в Сєвєродонецьку з 2014 року не зможе потрапити до складу громадської ради через те, що має юридичну адресу в Києві.
- Інша дискусійна норма, яка прописана в проекті рішення зазначає, що до складу громадської ради можуть бути обрані представники інститутів громадянського суспільства, які не поєднують громадську та політичну діяльність. При цьому в проекті рішення відсутні будь-які критерії, які б дозволили виміряти таке поєднання. Наприклад, залишається відкритим питання – чи зможе увійти до складу громадської ради Сергій Дядик, який зараз очолює Сєвєродонецьку організацію ветеранів України – найчисельнішу у Сєвєродонецьку? Нагадаємо, що Сергій Дядик в 2010 році представляв в міській раді Партію Регіонів, а в 2015 – «Опозиційний Блок».
- Досить дивною виглядає норма проекту рішення щодо того, що громадську раду очолює голова, рекомендований організаційним засіданням та призначений розпорядженням міського голови. Така ж норма прописана і щодо заступника голови громадської ради. Виходить, якщо з якихсь причин міському голові не сподобаються запропоновані кандидатури і він не підпише розпорядження про призначення, то громадська рада з перших кроків буде «обезглавленою» або очолить її той/та, хто однозначно буде лояльним до влади?
- Також планувалось обговорити норму щодо того, що громадська рада не може підтримувати чи засуджувати політичні партії, що діють у Сєвєродонецьку чи їх фракції у міській раді. Тобто, якщо якась умовна фракція в міській раді посприяє побудові в місті сучасної велосипедної доріжки, то громадська рада не зможе підтримати це відповідальне рішення?
- До того ж, в положенні жодного слова немає про кількісний склад громадської ради та процедури його формування (наприклад – рейтингове голосування).
Для вибудовування конструктивного діалогу, на зустріч були офіційно запрошені (лист № 34 від 12.11.2019 р., зареєстрований загальним відділом 13.11.2019 р.) представники міської ради та її виконавчих органів, які безпосередньо причетні до створення проекту нового «Положення про громадську раду при Сєвєродонецькій міській раді», а саме:
- розробник проекту рішення – заступник міського голови Олексій Свєтіков;
- начальник відділу внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю міської ради Ганна Анцупова;
- голова постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності і етики Юлія Кочина.
На жаль, названі особи не змогли, не захотіли, або не вважають за потрібне вести відкриту розмову і відстоювати публічно свою позицію.
Між тим обговорення все ж таки відбулося. В ньому взяли участь члени громадської ради при Сєвєродонецькій міській раді різних скликань, депутати міської ради, громадські активісти, представники ЗМІ, які прагнуть, щоб в Сєвєродонецьку були не декларативні, а реальні механізми взаємодії влади та громадськості.
Нагадаємо декілька фактів про історію становлення громадської ради в Сєвєродонецьку.
11 лютого 2011 року увійде в літопис нашого міста, як день народження громадської ради при Сєвєродонецькій міській раді. Незважаючи на те, що створення громадських рад не є обов’язковим для органів місцевого самоврядування Сєвєродонецьк демонстрував на той момент готовність к демократичним перетворенням і представники 31 інституту громадянського суспільства сформували склад першої каденції громадської ради. Очолювала громадську ради першого скликання Віра Попсуй. Громадська рада конструктивно відпрацювала два роки і спокійно провела роботу по підготовці до формування нового складу громадської ради.
Наступну громадську раду сформували в березні 2013 року, її очолював Віктор Журба, який передчасно пішов з життя 06 лютого 2015 року. Рада працювала в дуже складні для міста і країни часи проте змогла відпрацювати два роки свого терміну.
Навесні 2015 року зі скандалами та судовими позовами було оновлене Положення про громадську раду та був сформований новий склад громадської ради, яку в ті буремні часи очолив Юрій Ященко. Повноваження того складу громадської ради достроково припинив Ігор Бутков, який в той період виконував обов’язки місткого голови
18 квітня 2017 року була сформована громадська рада четвертого скликання, яку очолив Олексій Малеванець. 02 квітня 2019 року пан Ткачук видав розпорядження № 142 «Про дострокове припинення діяльності громадської ради при Сєвєродонецькій міській раді».
Повертаючись до питань сьогодення, учасники круглого столу висловили свою подяку Максиму Лацибі – керівнику програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень за допомогу в аналізі проекту рішення і надання конкретних практичних порад щодо удосконалення проекту рішення безпосередньо в режимі он-лайн під час проведення круглого столу. Максим зазначив, що зараз Сєвєродонецьк ще не можна назвати лідером демократії, але він вірить, що громадянське суспільство, яке формується в місті зможе стати драйвером позитивних змін.
За результатами обговорення напрацьовані конкретні пропозиції, які будуть оброблені, проаналізовані та запропоновані для внесення в якості змін до нового «Положення про громадську раду при Сєвєродонецькій міській раді».
Однозначною була думка учасників круглого столу щодо актуальності відтворення в Сєвєродонецьку такого важливого механізму локальної демократії як громадська рада. Проте небайдужі сєвєродончани впевнені, що цей механізм має бути не декларативним, формальним та паркетним, а живим та конструктивним – це буде запорукою справжньої легітимності майбутньої громадської ради: і для самої громадськості, і для міської ради, і для бізнесу, і для міжнародних партнерів.
Захід відбувся у рамках проєкту “Сучасні регіональні медіа – запорука якості у медіакомпетентній демократичній Україні”, який реалізує Український кризовий медіа-центр за фінансової підтримки Міністерства іноземних справ Норвегії в особі Посольства Королівства Норвегії в Києві.
Нагадаємо, 14 листопада у Кризовому медіа-центрі «Сіверський Донець» також відбувся круглий стіл, який був присвячений обговоренню проблеми забруднення повітря в місті Сєвєродонецьку та прилеглому до нього селищі Воєводівка. Проблема пов’язана з діяльністю двох асфальтових заводів: ТОВ “Сєвєродонецький асфальтобетонний завод” і асфальтобетонний завод київського підприємства “Український шлях”.
