Рожеві окуляри я зняла ще 8 років тому. Розуміла, що Росія не зупиниться. Путіну не потрібні наші території – він хоче стерти з лиця землі нас як націю. Але жила увесь цей час десь посередині між миром і війною. Жила допоки жив Сєвєродонецьк. Тепер він в руках загарбників. Все, що не зруйновано, зупинилось.
Тільки зараз окупаційна влада дозволила пенсіонерам розбирати завали. Але не всім. Лише тим, хто звернувся за оформленням пенсій. Це такий підступний засіб. За словами голови Луганської ОВА Сергія Гайдая, з 8 тисяч людей, які залишилися у місті, звернулися лише 200 громадян. Однак, чи виплатять їм пенсії – ще невідомо. Росіянам головне зібрати персональні дані.
Не знаю, чи повернеться у Сєвєродонецьк життя. Коли виїжджали, сказала: «Доню, поглянь у вікно. Можливо, ти бачиш місто в останнє». Як би ми цього не зробили, напевно, вже б не були живі – в нашу квартиру влучив снаряд. Так ми стали втікачами від смерті.
Сьогодні ми в Польщі – братній країні, яка прийняла нас наче рідних. Вчимось жити далі. Нас багато, і ми дійсно різні. Але є те, що об’єднує. Це віра в те, що вогонь в серцях українців не згасити.
Катерина Горячко
7 липня 2022 року
Матеріал підготовлений у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу.
