«Основним актором і споживачем результатів від ратифікації Стамбульської конвенції є суспільство. Її ратифікація – це питання нашої приналежності до європейської спільноти та чи поділяємо ми європейські цінності», – сказала Лариса Кобелянська, координаторка Громадської ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості» під час онлайн-обговорення, організованого Українським кризовим медіа-центром та кампанією проти сексизму в медіа та політиці «Повага».
Учасники обговорення пояснили чому ратифікація документу є важливою та які механізми для подолання домашнього насильства вона передбачає. «В Стамбульській конвенції вперше прописали, які є види насильства. Це, як методичка, яка допомагає розвивати законодавство, соціальну роботу, медицину та інші сфери. Конвенція передбачає відповідальність та зобов’язання це робити. Із ратифікацією Конвенції проблема домашнього насильства не зникне, але це зможе допомогти. Якщо глянути на цифри, то цього року, порівняно із минулим, випадки домашнього насильства зросли в 2.5 рази», – зауважила Лариса Денисенко, правозахисниця, адвокатка, письменниця, радіоведуча.
«Сьогодні не вистачає притулків для постраждалих, профільних фахівців, тому ми, як правоохоронці можемо складати протоколи, карати винних, але будемо знову і знову натикатися на ті самі проблеми. Тому ратифікація Стамбульської конвенції є важливою», – сказав Андрій Ткачов, помічник Голови Національної поліції України
Народні депутатки, які були на зв’язку під час обговорення, передбачають, що обговорення ратифікації Стамбульської конвенції знову зустріне супротив значної частини парламентарів. «Цей парламент є більш строкатим ніж попередні. Тому одна справа набрати 25 тисяч підписів під петицією, а інша справа провести роз’яснення необхідності ратифікації серед депутатів», – зізналася Олена Кондратюк, співголова МФО “Рівні можливості”, заступниця Голови Верховної Ради України (фракція “Батьківщина”).
Інна Совсун, співголова МФО “Рівні можливості”, народна депутатка України (фракція “Голос”), вважає, що головна проблема, через яку ратифікацію Конвенції так важко просувати на політичному рівні є неготовність великої частини українського суспільства визнавати домашнє насильство публічною проблемою, яка має вирішуватися на політичному рівні також. «Конвенція є механізмом визнання домашнього насильства, як великої публічної проблеми. На жаль, люди думають, що все, що залишається вдома, має там і залишатися. Коли дітей чи жінку вдома б’ють – це не їх проблема, а проблема суспільства. Це маркер, чи готові ми говорити про це публічно. Ми, як суспільство не знайшли мову, як про це говорити. Жінка, яка боїться, що не приїде поліція чи «що скажуть сусіди» – це неправильно. Нам треба змінити ціннісні установки. Стамбульська конвенція – всеохопна. Вона будується на таких стовпах: попередження, захист, покарання та інтеграція. Цей комплекс є логічним, правильним. Мені прикро, що є великий супротив суспільства, особливо, в релігійних організацій. Адже вони також не схвалюють домашнє насильство», – деталізувала вона.
«За нератифікацію стоїть щось більше, ніж просто консервативні цінності. Коли ми говоримо слово «ґендер», то маємо на увазі рівність між чоловіками і жінками, про рівність для людей з інвалідністю. Це все стосується гідних умов життя кожного громадянина», – додала Марина Бардіна, співголова МФО «Рівні можливості», народна депутатка (фракція «Слуга народу»).
«Ми маємо використовувати досвід наших міжнародних партнерів і поширювати інформацію з приводу гендерної рівності. Ратифікація конвенції допоможе протидіяти насильству і дозволить імплементувати відповідні механізми», – підсумувала Марія Іонова, співголова МФО “Рівні можливості”, народна депутатка України (фракція “Європейська Солідарність”).
Стамбульська конвенція, прийнята 11 травня 2011 року країнами-членами Ради Європи, стала першим юридично зобов’язуючим документом в Європі, яким застосовується комплексний підхід до боротьби з насиллям стосовно жінок. Україна підписала Стамбульську конвенцію 7 листопада 2011 року, але досі її не ратифікувала. Проєкт Закону про ратифікацію Конвенції вносився до українського парламенту в листопаді 2016 року і не набрав необхідної кількості голосів. Нардепи безстроково відклали ухвалення документа, оскільки низка народних депутатів побачила в ратифікації Стамбульської конвенції «загрозу сімейним цінностям» і «пропаганду гомосексуальних шлюбів» через наявність понять «ґендер» та «сексуальна орієнтація». Проти ратифікації конвенції виступила Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. У Раді церков заявили, що Стамбульська конвенція не передбачає можливості застережень щодо окремих її положень, які стосуються поняття «ґендер» в його розумінні як чоловіча та жіноча статі, «що несе в собі неприпустимі загрози для інституту сім’ї та подружжя в Україні». Нещодавно петиція до Володимира Зеленського з закликом ратифікувати Стамбульську конвенцію набрала необхідну для розгляду кількість голосів.
