Засоби масової інформації, як і будь-яка людська діяльність, далекі від ідеалу. Окрім звичайного людського фактора, на цю сферу тисне ринок і політика, що неминуче призводить до системних проблем. Але вони видимі, і їх активно обговорюють.
Нещодавно американський журналіст Нік Рутлі склав список проблем екосистеми медіа, більш орієнтуючись на ситуацію у своїй країні. Коротко їх розглянемо і доповнимо нашими локальними особливостями.
Таблоїдизація. Зміщення акценту на життя селебрітіс та поверхневе висвітлення подій.
Бульбашки фільтрів. Персоналізовані канали інформації, брак альтернативних думок, що призводить до поляризації.
Клікбейт. Маніпулятивні та повні інтриги заголовки, що перетягують увагу.
«Капіталізм стеження». Поведінка користувачів в інтернеті відстежується, щоб краще таргетувати рекламу. Медіа також замішані у цій технології.
Чурналістика (*з англ. churnalism: churn + journalism; churn – штампувати). ЗМІ передруковують пресрелізи та іншу готову інформацію без додаткового аналізу та обробки.
Алгоритмічна радикалізація. Рекомендаційні алгоритми на соціальних платформах так добирають контент для користувача, щоб тільки радикалізувати його і загнати у бульбашку фільтрів.
Слективізм. Публічна підтримка, яка зводиться до допису у мережах чи розміщення емблемки на аватарці, що заміняє справжній активізм.
Пейвол. Доступ до контенту тільки за платною підпискою, що поляризує суспільство і ділить на дві групи – споживачів якісного платного контенту і низькопробного безкоштовного.
Новинні пустелі. Деякі регіони ЗМІ оминають увагою.
Монополізація. Скуповування ЗМІ одним власником і створення ілюзії конкуренції між ними.
Боти. Боти розганяють певну інформацію і створюють ілюзію суспільної реакції.
Надмірна реклама. Коли на інтернет сторінці засилля банерів, роликів, що вмикаються автоматично.
Астротурфінг. Імітація низової ініціативи (звернення, «думки небайдужих громадян», які насправді підроблені).
Деплатформізація. Особа або групи осіб отримують бан на платформі, що призводить до їхнього переходу в тінь і радикалізації.
Втрата контексту. Інформація зводиться до мінімуму, позбавляється контексту, що має вирішальне значення.
Безпольотні зони. ЗМІ оминають увагою певні теми, якщо вони зачіпають інтереси їхніх спонсорів чи головних рекламодавців.
Інфотейнмент. Розважальний компонент домінує над інформаційним.
Журналістика кінських перегонів. Медіа концентрується виключно на рейтингу політиків, ігноруючи інші важливі теми.
Фейки та дезінформація. Цілеспрямоване поширення неправдивої інформації.
Добро vs. зло. Спрощення складних конфліктів до банального протистояння добра і зла.
Каскади пліток. Пост у соцмережі вірусно поширюється мільйонами користувачів.
Гра у квача. ЗМІ концентруються на сенсації, але не висвітлюють додаткові аспекти, моменти та ширший контекст.
Цькування. Думка, що не подобається певній групі суспільства, провокує появу тисяч образливих коментарів.
Ефект очікуваної правди. Певні матеріали маркують попередженням про ненадійність інформації, і це автоматично підвищує довірливе сприйняття до матеріалів без таких попереджень.
Вікно Овертона. Те, що вважається неприйнятним, рідко обговорюється, хоча неприйнятність змінна.
Неприховане упередження. ЗМІ обслуговують певну політичну силу.
Культура конфліктів. Цілеспрямоване стикання крайніх опонентів для яскравих конфліктів.
Спіраль наростання девіантності. Надмірні описи у ЗМІ насилля та антисоціальної поведінки, що в реальності не мають великого розмаху.
Сенсаціоналізм. Надмірне роздування та накручування у поданні інформації.
Вибіркові докази. Добірка тільки зручних фактів, що доводять аргументи автора.
Фальшиві причинно-наслідкові зв’язки. Між набором фактів починають вигадувати причинно-наслідкові зв’язки, основа конспірології.
Фальшивий баланс. Збалансоване подання точок зору двох сторін, коли вони не є рівнозначними сторонами.
Україна до цього списку може докинути такі явища:
Джинса. Коли ЗМІ заробляє гроші на замовному матеріалі, який подає, як об’єктивну журналістську роботу.
Олігархічність. Медіа монополізовані з неприхованим упередженням та безпольотними зонами водночас.
Зливні бачки. Низькопробні інтернет-ресурси, які використовують для масового поширення замовних матеріалів.
П’ята колона. Наявність у медіаполі ЗМІ, що працюють на ворожу країну.
Свобода слова у воєнний час. В умовах війни існує спокуса закрити незалежні медіа та усунути будь-яку критику. Однак слід знаходити баланс між політикою одного голосу і політичною конкуренцією, свободою слова та інформаційною політикою країни, що воює.
