За ініціативи Міжнародної експертної групи «Козацький фактор у російсько-українській війні» в Українському кризовому медіа-центрі відбулось експертне обговорення «Чи голод і репресії зробили російських козаків інструментом путінської агресії?»
Про те, в якому стані і в яких вимірах виявилася козацька тематика у революційні роки, починаючи з 1917 і до початку 20-х років, розповів доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, координатор експертної групи «Козацький фактор у російсько-українській війні» Вадим Задунайський.
З його слів, козацькі спільноти в момент потрясінь, котрі охопили Російську імперію впродовж Першої світової війни, почали чим далі тим більше схилятися до того, щоб розірвати свої відносини співпраці васалітету, які були нав’язані впродовж попередніх століть тим чи іншим козацьким спільнотам.
«На мою думку, ті козацькі формування, які найбільш були оперті на історичну спадщину і при цьому були найбільш були з’єднані і потужні, в той період, коли історія надала їм шанс повернутися до коріння, дуже активно почали будувати власні соціальні, економічні і політичні інституції, будувати власні держави щоб виокремити себе з величезної кількості козацьких утворень. Взагалі в роки революції в складі Російської імперії нараховувалось 13 козацьких формувань, в яких перебувало близько 4,5 млн людей», – зазначив історик.
Коли вибухнули революційні події, на Кубані відбулися процеси, пов’язані із намаганням еліти кубанського козацтва стати на шлях певної самостійності.
Як відзначив кандидат історичних наук, співробітник Національного музею Голодомору-геноциду Іван Петренко, якраз прихильники цієї самостійної течії, певної автономізації, а в подальшому і самостійності Кубані від російського політичного центру і посідали одні з найбільш провідних посад в урядових структурах Кубанського краю.
«Як тільки більшовики наприкінці 17-го року прийшли до влади в Росії, серед козацтва, в тому числі і серед кубанського, на перших початках відбулися певні розбіжності в поглядах щодо ставлення до більшовиків. Але коли проявилися негативні тенденції в у більшовицькій політиці щодо козаків, коли розпочалися репресії, а в подальшому розпочалася політика розкозачування, коли почалися знищення козацьких станиць, козаки мусили так чи інакше виступити проти цієї злочинної більшовицької репресивної політики і вони пішли в фарватері білогвардійського руху», – відмітив Іван Петренко.
Проте, в самому білому русі буди не зацікавлені в реалізації козацькими спільнотами планів щодо самостійності. Однак, найважче козакам стало після того, як більшовики перемогли і здобули владу на більшості теренів колишньої Російської імперії, яку перетворили у нову імперію під назвою Радянський Союз. Вони зіткнулись з репресіями, Голодомором та намаганням Москви зруйнувати культурні традиції козацтва.
Культуролог, кандидат мистецтвознавства Харківської державної академії дизайну і мистецтва Андрій Корнєв звернув увагу на те, що використовувався дуже старий принцип, який звучить як «розділяй та володарюй».
«У соціальному плані відбувався розподіл на так зване червоне козацтво та інше. Так само відбувалося і в сфері культури. Я б навіть сказав, що тут ця гібридна війна відбувалася ще хитріше і складніше. Давалася така картинка: дивіться, дійсно є козацтво, яке існує у нас на Дону, на Кубані історично, і українське козацтво – все це елементи єдиного козацтва. В принципі, історична частка правди в цьому є, але раптом з цього робився висновок про те, що козаки завжди були захисниками ідеї єдиної і неділимої імперської державної влади, а згодом єдиного і неділимого Радянського Союзу», – продовжив експерт.
Впродовж десятиліть цей наратив дозволив перетворити козацький рух в один з інструментів кремлівського режиму. Яким чином нам боротися з ці цим знаряддям, яке ворог використовує проти нас?
«Козацька тема присутня в ЗСУ, і присутня як важливий ідейний засадничий елемент. Тому ми на своєму українському козацтві стоїмо і це є наша відповідь тому, що робить з козацтвом новітня Російська імперія», – наголосив Андрій Корнєв.
«В першу чергу ми маємо плекати наші козацькі традиції, їх зміцнювати, поширювати в середовище Збройних сил. Можливо, навіть на грунті козацьких традицій і розбудовувати наше військо. Відповідно більше проводити в хорошому сенсі цього слова пропаганди нашої історії, в тому числі історії українського козацтва», – запропонував Іван Петренко.
«Казати правду, поширювати правдиву інформацію, називати речі своїми іменами, і чітко окреслювати сутність козацтва, козацької традиції, якщо йдеться про використання цієї тематики зі сторони ворога. Показувати, що це є маніпулювання і манкурство. Що все, що робиться ворогом на так би мовити козацькому фронті війни проти України, це є звична модель перекручування, фальсифікації і деморалізації як козацької тематики в боротьбі проти нас, так і спроба завдати нам удару в саме серце української історичної культурної традиції», – заявив Вадим Задунайський.
