Німеччина прийняла найбільше біженців з України – близько 1,2 мільони осіб, і 80% з них – це жінки з дітьми. Для того, аби виділити ключові проблеми, які виникли в них, гендерний клуб «Дніпро-Дрезден» провів опитування 400 жінок з акцентом на деталізацію особистих переживань.
Як свідчать результати опитування, основні групи викликів — це адаптація до нових умов у Німеччині, емоційний стан, питання соціальних зв’язків, самореалізація та співпраця з приймаючим суспільством.
Адаптація включає проблему бюрократії, мовний бар’єр, пошук житла та освіти, проблеми з медициною, а також складність визнання кваліфікацій і професійного досвіду. Окремо розглядаються виклики сепарації, пов’язані з розлукою з родиною та друзями в Україні, емоційні наслідки травми війни, тривожність щодо майбутнього та невизначеність юридичного статусу.
Голова організації Анна Мягких ацентувала увагу на статусі цих жінок: “Міграція зазвичай планована й усвідомлена, а біженство — це вимушений, непередбачений переїзд. Це визначає рівень стресу, що переживають жінки, і необхідність особливих підходів до їх підтримки. Розуміння цих відмінностей важливе при розробці програм допомоги”.
Вона привела приклад Польщі, де простота вивчення мови і офіційне визнання професії суттєво впливають на мотивацію працювати в країні. Без цього багато жінок змушені шукати менш кваліфіковану роботу, що знижує їх самооцінку і бажання залишатися. Натомість у Німеччині складність адаптації пов’язана не лише з мовним бар’єром, а й із високими стандартами бюрократії і визнання кваліфікацій.
Одним із найболючіших викликів є сепарація і розлука з родиною, що призводить до тривалого емоційного навантаження. Війна розірвала багато сімейних зв’язків. Часті переживання за близьких, які залишилися в Україні, подовжують стрес. Важливо підтримувати зв’язок між тими, хто виїхав, і тими, хто залишився.
Відсутність або розрив соціальних зв’язків поглиблює почуття самотності і впливає на загальне психологічне здоров’я. Німецьке суспільство є досить закритим, особливо для біженців, що створює соціальну ізоляцію. Громадські організації мають ключову роль у формуванні ком’юніті і культурного життя, що підтримують соціальні зв’язки та психологічний комфорт.
Психологиня Марія Артеменко зазначила, що відмова від адаптації часто є симптомом затяжної депресії, що потребує спеціалізованої допомоги. Відмова приймати нові умови життя, байдужість і апатія — це серйозні ознаки психологічного розладу. Психологічна підтримка і, за необхідності, медикаментозне лікування є важливими для відновлення. В таких випадках не слід боятися звертатися за такою допомогою.
В гендерному клубі «Дніпро-Дрезден» вважають, що ключем до успішної адаптації та реінтеграції біженок є підтримка й толерантність суспільства, а також узгоджена робота органів влади та громадських організацій.
Дослідження наголошує на потребі комплексного підходу у підтримці українських біженок і створенні умов для їх психологічного та соціального добробуту з урахуванням унікальності їхнього досвіду.
«Воно актуальне і для психологів, які намагаються допомогти жінці, жінці з дітьми, які перебувають у важкій життєвій ситуації. Також це дослідження корисне для тих громадських організацій, органів місцевої влади, органів державної влади, які зацікавлені у роботі цієї категорії громадян України», – підсумувала Анна Мягких.
