Київ, 5 лютого 2016 року – Слідчий комітет Російської Федерації відмовляється відкривати кримінальне провадження і розглядати скарги Миколи Карпюка та Станіслава Клиха щодо застосування до них катувань. «Аргументи, на які посилається головний слідчий – це те, що Карпюк сам визнав причетність до скоєння цих злочинів і робив це у присутності адвоката, тобто його процесуальні права не були порушені. Водночас [згідно зі стандартами міжнародного права], ця постанова мала б ґрунтуватися на дослідженні, внаслідок чого затримані отримали тілесні ушкодження – слідчі мали спростувати, що вони не стали результатом їх дій чи бездіяльності», – зазначила Надія Волкова, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Крім того, наголошує вона, у самому протоколі допиту є розбіжність у часі між моментом його підписання, нібито у присутності адвоката, і часом прибуття адвоката до затриманого. «Адвокат фізично не могла бути там присутньою. Микола попросив адвоката вранці 28 березня 2014 року […]Адвокат приїхала до нього увечері 28 березня, а протокол допиту, із підписом адвоката, датується 9 годиною ранку 28 березня 2014 року», – пояснила пані Волкова.
Надія Волкова нагадала, що Микола і Станіслав офіційно подавали скарги про те, що їх катували електричним струмом, але у висновках судово-медичної експертизи зазначено, що експерти нібито не встановили зв’язок між застосуванням електричного струму і природою походження рубців на тілі. «Єдиною важливою частиною у цьому документі є те, що дійсно засвідчено, що на тілах обох в’язнів є ушкодження. Адже на початку, коли обох було заарештовано, були проведені початкові судово-медичні експертизи, які свідчать про те, що як у випадку Миколи Карпюка, так і у випадку Станіслава Клиха, ніяких тілесних ушкоджень не було засвідчено. Тобто, якщо ми будемо застосовувати цей аргумент у ЄСПЛ, ми можемо стверджувати, що Карпюк і Клих отримали ці ушкодження під час їх перебуванням під контролем правоохоронних органів», – підкреслила пані Волкова.
Правозахисники повідомили, що на період проведення психіатричної експертизи щодо стану Станіслава Клиха засідання були призупинені. За результатами експертизи його визнано осудним, інші деталі поки що не розголошуються. Адвокати вимагатимуть проведення незалежної експертизи, проте слухання мають відновитися вже з понеділка. «Засідання відбуватимуться щодня. Чи цей поспіх є намаганням наздогнати графік, чи є інші причини – невідомо», – повідомила Марія Томак, Центр Громадянських Свобод, координатор кампанії #LetMyPeopleGo.
За словами Романа Олександрука, українського адвоката М. Карпюка та С. Клиха, зусиллями сторони захисту та Департаменту карного розшуку Національної поліції вже здалося зібрати чимало кількість доказів, що підтверджують алібі звинувачуваних. «Ці докази збиралися як у рамках двох кримінальних проваджень щодо незаконного позбавлення волі Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, і в рамках виконання міжнародного доручення Слідчого комітету РФ, яке надавалося в межах розслідування тієї кримінальної справи, що зараз розглядається у Грозному. Наразі ці матеріали направлені до Російської Федерації і виключно на державних органах РФ лежить відповідальність за їх приєднання до матеріалів справи», – зазначив він. Крім того, йде робота над збором доказів того, що протягом 1994-1995 рр. Микола та Станіслав справді знаходилися в Україні. «Відповідальність за збір додаткових доказів, що мають бути направлені російській стороні, лежить на Головному слідчому управлінні Національної поліції. Тому звертаюся до головного слідчого із закликом зробити все можливе, щоб надати належні докази російській стороні і витягти наших громадян із катівні російського режиму», – підкреслив пан Олександрук. Він додав, що дуже багато залежить від слідчих, адже у адвокатів інструментарій для збору доказів дуже обмежений. Водночас, зазначає Марія Томак, експерт Центру Громадянських Свобод та координатор кампанії #LetMyPeopleGo, існує ризик, що російський суд відмовиться включати зазначені докази до матеріалів справи: зокрема, з цією проблемою вже зіткнувся адвокат Марк Фейгін. «Ми розуміємо ці ризики, але працюємо над тим, щоб докази були направлені», – зазначила вона.
Правозахисники з дедалі більшою ймовірністю допускають, що справа українських політв’язнів врешті опиниться у Європейському суді з прав людини. «Процес є абсолютно абсурдним з точки зору кримінального судочинства, і не тільки тому, що саме звинувачення ґрунтується на сфальсифікованих доказах або доказах, здобутих через тортури, а й тому, що більшість інкримінованих їм обставин не підтверджуються жодними доказами, які є у матеріалах справи», – наголосив Роман Олександрук.
Наразі у списку #LetMyPeopleGo 21 українців та кримських татар, ув’язнених з політичних мотивів – 13 у Російській Федерації і 8 – в окупованому Криму. Звіт про ці кейси активісти нещодавно презентували на міжнародних майданчиках. Марія Томак повідомила також, що 23 члени палати депутатів парламенту Чехії звернулися з відкритим листом до Російської Федерації із закликом звільнити українців, ув’язнених з політичних мотивів. Зокрема, у листі зазначено, що «обставини затримання, форма звинувачень і самі судові процеси викликають ряд запитань, що шкодять репутації Російської Федерації, її інтересам всередині країни та за кордоном, викликають недовіру сусідніх країн і негативно впливають на відносини з Європейським союзом». Депутати наголошують, серед іншого, що звільнення українців-політв’язнів «став би жестом доброї волі, який сприяв би кращим відносинам між двома державами [Росією та Україною] і Євросоюзом». «Ми дуже вдячні чеським депутатам і всій міжнародній спільноті, яка висловлює підтримку людям, які незаконно перебувають в ув’язненні не лише в РФ, але й в окупованому Криму, – заявила Марія Томак. – Без цього тиску досягти їх звільнення не вдасться». «Хочу звернутися до всіх громадян України, всієї міжнародної спільноти – допоможіть моєму синові, Карпюку і всім невинним людям, що знаходяться в РФ, повернутися додому. Вони ні в чому не винні», – звернулася із закликом Тамара Клих, мати Станіслава Клиха.
