У формулюваннях закону про освіту щодо права нацменшин навчатися рідною мовою закладені ризики – активісти

Київ, 24 жовтня 2016 року – У поточних формулюваннях у законі про освіту щодо права національних меншин навчатися рідною мовою закладені серйозні ризики. По-перше, це відсутність конкретики поняття  «компактне проживання», по-друге – що наявні фінансові ресурси навряд чи дозволять  представникам національних меншин скористатися привілеями, які їм гарантує закон. З такою заявою виступили правозахисниця Олена Розвадовська та Лариса Ніцой, письменниця і громадський діяч, під час-прес брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Лариса Ніцой наголосила, що у законі немає уточнення з приводу того, яка кількість представників певної національної меншини має проживати у місті, селі чи районі, щоб називати їх «місцем компактного проживання». Крім того, стверджує вона, держава просто не матиме достатніх ресурсів для того, щоб забезпечити виконання закону: «Люди можуть заявити, що хочуть паралельно навчання фізики, хімії, географії угорською, інші – ромською. Чи може фінансово наша країна потягнути таку кількість підручників чи фахівців?»

За її словами, незрозумілий також механізм реалізації закону у випадках, коли у класі лише одна така дитина – чи «виділити цю дитину в окремий клас, чи увесь клас перевести на навчання мовою меншини». Лариса Ніцович додала, що у Європі у школах і вузах усі навчаються державною мовою. «Якщо студент чи учень хоче паралельно навчатися своєю мовою – вони ідуть у додаткову школу, гурток, на додаткові заняття, але не за кошт держави», – заявила вона.

Пані Ніцович зазначила, що ця ж проблема може виникнути у вищій освіті. Закон передбачає, що студенти-представники національних меншин мають право вивчати в університеті свою мову на рівні, достатньому для здійснення професійної діяльності, але не визначено, «це одна-дві лекції на тиждень, чи три лекції на тиждень протягом усіх років навчання». При цьому, якщо із підручниками російською мовою жодних проблем не виникне, то підручників кримськотатарською, угорською, польською мовою поки що немає, а на їхнє придбання або ж розробку і друк потрібні кошти.

Лариса Ніцович також висловила обурення тим, що із закону прибрали положення про те, що у позаурочний час усі заходи повинні проводитися державною мовою, і про відповідальність вчителів за пропаганду антиукраїнських поглядів.

Олена Розвадовська та Лариса Ніцой також зауважили, що цей новий закон запозичив окремі пункти із попереднього закону про освіту – так званого закону Ківалова-Колесніченка. Вони звернули увагу, що Верховна Рада проголосувала за його скасування ще наприкінці зими 2014 року, проте його досі не підписав ні спікер Верховної Ради, ні Президент. «Цей закон антиконституційний, прийнятий в антиконституційний спосіб. Всі наші юристи давно визнали, що він суперечить Конституції. Не вірите нашим юристам – Венеційська комісія сказала, що він суперечить Конституції», – заявила Лариса Ніцой. Вона наголосила, що якщо цей закон не буде скасовано, посилання на нього можуть потрапити і у проект закону про середню освіту. «Я звертаюся до пана Порошенка, до пана Парубія – візьміть на себе цю відповідальність і підпишіть рішення про скасування цього закону», – закликала Лариса Ніцой.

Олена Розвадовська зі свого боку закликала переглянути рішення про призначення на посаду голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Сергія Храпатого. «Ця людина за часів Януковича очолювала відділ гуманітарної освіти Департаменту вищої освіти МОН. Це людина, яка називала істориків з Гуцульщини «перевертнями» і казала, що вони перекручують історію України як складової великої Російської імперії. Будь ласка, обговоріть цю кандидатуру. Не можна призначати на такі посади людину з антиукраїнськими поглядами», – заявила Олена Розвадовська.