Київ, 13 березня 2014 року. Сьогодні Крим стоїть на роздоріжжі, вирішуючи власне майбутнє на найближчі десятиліття. Референдум може виявитись лише формальним приводом для того, аби виправдати подальше більш очевидне втручання з боку Росії та анексії південних територій України. Референдум, яскраво возвеличений самопроголошеним урядом Криму та надмірною російською пропагандою, призведе або до певних окремих змін, або до зміни абсолютно всього.
Цілком зрозуміло, що російськомовні жителі Криму або інших частин України не зазнавали тих чи інших утисків, і не зареєстровано жодного випадку мовної чи етнічної дискримінації меншин в країні, але ситуація (після референдуму) може змінитись або стати абсолютно протилежною. Зважаючи на ненаситні колоніальні та експансіоністські тенденції в діях Володимира Путіна в Придністров’ї, Абхазії та Північній Осетії, аналогічний сценарій може очікувати і на Україну.
За останні 60 років співіснування (після приєднання півострову до України у 1954 році Микитою Хрущовим) Крим та Україна налагодили міцну взаємодію. У 1954 році, оговтуючись від збитків, завданих Другою світовою війною, Крим терміново потребував допомоги, аби вижити в радянській економіці. З 1954 року Кримський півострів побудував міцні зв’язки з континентальною Україною не тільки на основі мовної та етнічної приналежності, але й через постачання води, електроенергії, газу та товарів повсякденного користування. Потенційний розрив цих важливих зв’язків після майбутнього референдуму буде, швидше за все, шкідливим для економічного добробуту Кримського півострова та його громадян.
«Всі безпідставно переконані, що Крим та його стратегічне місто Севастополь можуть вижити без допомоги континентальної України. Не можуть. Самозабезпеченість Севастополя становить близько 20%, весь інший бюджет покриває континентальна Україна. Крим здатний задовольнити тільки третину своїх потреб, в той час як інша частина покривається бюджетом уряду України», – зазначив Леонід Пілунський, депутат уряду АРК.
Незважаючи на те, що Кримський півострів омивається Чорним та Азовським морями, питна вода постачається з Каховського водосховища, яке розташоване на території контенинтальної України. Великі міста Криму, серед яких Сімферополь, Севастополь, Керч, Судак та Феодосія, повністю залежать від Каховського водопостачання.
Ще один важливий зв’язкок Криму з Україною полягає у енергопостачанні. За оцінками експертів, близько 80% всієї енергії, споживаної в Криму, виробляється в Херсоні та Запоріжжі, що на півночі від півострова. Крим володіє великим потенціалом у виробництві сонячної енергії, проте цього все одно не буде достатньо для того, аби забезпечити добробут 2,5 млн громадян принаймні в найближчій перспективі.
Щорічно Крим отримує близько 2 млрд доларів США доходу, в той час як уряд України додатково фінансує півострів на 2 млрд доларів США. Доходи Криму надходять від мільйонів туристів, які щорічно його відвідують, проте невідомо, як військова конфронтація вплине на туризм у 2014 році. За оцінками експертів, туристична сфера Криму приносить близко 1,5 млрд доларів США на рік.
Залишаючись вірними Криму, уряд та мільйони українців не планують розривати дружніх зв’язків з півостровом ні за яких обставин. «Україна не має жодних намірів відрізати воду, газ, електроенергію або комунікації, які постачаються до Криму з контенинтальної України. Очевидно, що Україна з Кримом, як своєю законною частиною, являє єдину та неподільну державу», – заявив віце-прем’єр з питань регіональної політики Володимир Гройсман.
