Перехідний період для впровадження в Україні професійного ліцензування лікарів становитиме 5 років. На думку більшості опитаних лікарів, це достатній термін. Проект закону, який запустить зміни, може бути винесений на голосування Верховної Ради вже до кінця року. Перехідний період відраховуватимуть з моменту прийняття закону. Про це повідомили представники Міністерства охорони здоров’я України та учасники розробки концепції на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Концепцію системи ліцензування розробили у співпраці з Офісом ефективного регулювання (BRDO). Документ обговорювали із зацікавленими сторонами – лікарями усіх рівнів, управлінцями та освітянами зі сфери охорони здоров’я. Загалом консультації провели у 12 містах, у них взяли участь близько тисячі лікарів. «Реєстрація була добровільною, тому ми можемо говорити про високу зацікавленість лікарів. В окремих містах було до 100 учасників. Категоричних заперечень ми не почули, більш того – лікарі були консолідовані щодо необхідності цих змін. Дискусії велися лише щодо деталей, але не самої ідеї впровадження ліцензування», – розповіла Младена Качурець, керівниця медичного сектору Офісу ефективного регулювання.
За словами Олексія Дороганя, голови правління Офісу ефективного регулювання (BRDO), це була одна з наймасштабніших кампаній публічних консультацій.
«Консультації завершені, концепція готова і буде передана на розгляд новому уряду. … Після цього буде розроблено законопроект, який втілить закладене у ній бачення. Якщо все складеться добре, вже до кінця року він буде винесений на розгляд Верховної Ради», – зазначив він.
Навіщо впроваджують ліцензування?
Ліцензування існує у більшості країн світу, щоб забезпечити якість лікарів і довіру до них, а також – незалежність лікарів, пояснює Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України. «Зараз українські лікарі дуже залежні від головного лікаря чи завідувачів відділень, де вони працюють. Коли у них буде ліцензія – вони не повинні будуть проситися на роботу: вони зможуть самі обирати, де працювати, і підписувати контракт із роботодавцем на основі роботи, яку вони роблять, кількості пацієнтів та попереднього досвіду», – зазначає вона.
Професійне ліцензування мотивуватиме лікаря до безперервного професійного розвитку, гарантує його зацікавленість у позитивній репутації серед пацієнтів та персональну відповідальність за свої рішення, наголошує Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я України.
«Впровадження ліцензування – це впровадження нової культури взаємим між лікарем і пацієнтом, лікарем і державою та всередині лікарської спільноти. Раніше за результат лікування відповідала лікарня загалом. Тепер запроваджується персональна відповідальність: кожен лікар відповідає за свою ділянку роботи і за свій персональний розвиток. У разі порушень, якщо лікар не розвивається, якщо він завинив і це доведено – лікар втратить можливість практикувати», – пояснює він.
Хоча лікарям потрібно буде дбати про додаткову освіту частіше, ніж зараз (щорічно, замість кожних 5 років) – це не створить надмірного навантаження, але дасть реальні результати.
«Раніше система переатестації була настільки безглуздою, що лікарі неформально об’єднувалися проти неї. Зараз нова система безперервного професійного розвитку змушує лікарів говорити, куди краще поїхати вчитися, де є щось цікаве – вони об’єднуються «за». Бюрократичної писанини більше не буде. Тепер лікарі повинні підтверджувати ліцензію щороку, але проходитимуть реальні змістовні курси, куди вони самі хочуть поїхати», – каже Олександр Лінчевський.
«Кожного року лікарі повинні будуть отримати 50 балів за проходження курсів, які їм цікаві. Кожних три роки оновлюється ліцензія, і якщо у лікаря є достатня кількість балів, до нього не було підтверджених скарг до Ліцензійної ради і не було кримінальних справ – ліцензія оновлюється автоматично», – пояснює Уляна Супрун.
Як лікарі бачать систему ліцензування?
Видачею, призупиненням чи позбавленням ліцензії буде займатися спеціальний орган – Ліцензійна рада. На думку більшості опитаних, головними критеріями до її членів мають бути вища медична освіта, стаж роботи лікарем понад 10 років та доброчесність (авторитет у спільноті, дотримання антикорупційного законодавства, невчинення злочинів у минулому).
Більшість опитаних вважають, що до Ліцензійної ради можливо залучати іноземців, за умови, якщо вони мають досвід роботи у ліцензійному органі своєї країни.
«У своїх рекомендаціях ми зазначали, що для першого складу Ліцензійної ради, для забезпечення належних практик, до складу можна включати іноземців, які відповідають зазначеним критеріям. У подальшому іноземців можна так само залучати до роботи Ліцензійної ради на засадах дорадчого голосу», – зазначила Младена Качурець, керівниця медичного сектору Офісу ефективного регулювання.
Більшість лікарів підтримали ідею, що Ліцензійна рада має формуватися шляхом прямого голосування: ліцензовані лікарі можуть обирати її членів через онлайн-систему. Для законопроекту пропонуватимуть механізм, коли частину членів обирають, а частину пропонує Міністерство охорони здоров’я за своєю квотою. Це допоможе, з одного боку, забезпечити участь держави у роботі Ліцензійної ради, з іншого – вирівнювати дисбаланси, якщо серед членів, обраних прямим голосуванням, будуть відсутні представники тих чи інших спеціальностей.
Склад Ліцензійної ради пропонують оновлювати на 1/3 кожні три роки. «Відповідно, строк повноважень члена Ради – три роки, і кожного року відбуватиметься часткове оновлення складу», – пояснює Младена Качурець.
Передбачається, що лікарська ліцензія діятиме три роки. Вона поновлюватиметься автоматично, якщо лікар дотримується вимог щодо безперервного професійного розвитку і немає підтверджених скарг, які можуть бути підставою для призупинення ліцензії.
Більшість лікарів наполягають на тому, що Ліцензійна рада або суд можуть позбавити лікаря ліцензії, якщо доведено, що він систематично порушував протоколи і стандарти лікування, якщо пацієнтові було завдано серйозної шкоди, а також – якщо щодо лікаря є рішення суду у кримінальній справі.
