Правозахисники виступили зі спростуванням міфів, які найчастіше лунають у публічній дискусії довкола ратифікації Римського статуту міжнародного кримінального суду.
«Україна має ратифікувати Римський статут не тільки тому, що це вимога Угоди про асоціацію з ЄС: він потрібен, насамперед, самій Україні», – зазначила Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Україна підписала Римський статут ще у 2000 році. 15 серпня Руслан Рябошапка, на той час заступник голови Офісу президента України, заявляв про наміри ратифікувати Римський статут.
Міф 1. «Міжнародний кримінальний суд почне розслідування подій в Україні тільки після ратифікації Римського статуту».
Насправді, МКС вже розпочав цей процес (попереднє вивчення ситуації) і він продовжиться, незалежно від того, ратифікує Україна Римський статут чи ні.
«У 2014 і 2015 роках Україна скористалася нормами Римського статуту, які дозволили їй попросити МКС розглянути ситуацію в Україні, не ратифіковуючи його. Попередній склад Верховної Ради та Міністерства закордонних справ самі зверталися до суду з таким проханням. Наразі МКС має юрисдикцію щодо початку розслідування усіх можливих ситуацій, що виникли в Україні, від початку Євромайдану до сьогодні… Зараз суд здійснює попереднє вивчення ситуації: збирає інформацію про все, що відбувається в Україні, зокрема на Донбасі та в Криму, і оцінює, чи є потенційні ситуації для його втручання», – пояснює Оксана Покальчук, голова Amnesty International Україна.
Також суд оцінює, чи ефективно діє українська правоохоронна система та чи національні суди притягають до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Суд втручатиметься лише у випадках, коли українська влада нічого не робить для покарання винних, або нездатна це зробити з об’єктивних причин.
Міф 2. «Міжнародний кримінальний суд будуть цікавити навіть незначні порушення, вчинені під час конфлікту»
Насправді, МКС не має юрисдикції щодо дрібних злочинів. Він втручається лише у разі злочинів проти людяності, воєнних злочинів, геноциду та злочинів агресії. Усі вони за своєю природою є масовими і широкомасштабними.
Міф 3. «МКС буде оцінювати дії звичайних українських військових»
Це не так, тому що у випадках злочинів, якими займається МКС, основними відповідальними є вище військове керівництво, яке віддало злочинний наказ. «Це стосується усіх сторін конфлікту, незалежно від того, чи ратифікували вони Римський статут. Достатньо того, що суд отримав згоду України», – зазначає Оксана Покальчук.
Міф 4. «Російсько-українська війна – неоголошена війна, тому все, що роблять українські військові, юридично є незаконним і МКС може покарати їх»
«Ми можемо назвати війну «АТО» чи «Операція об’єднаних сил», але за певними критеріями, виписаними у міжнародному гуманітарному праві, цей конфлікт має ознаки збройного конфлікту. По-друге, Україна є підписантом статуту ООН, і він підтверджує право країни на самозахист, незалежно від того, як вона цей самозахист назве. По-третє, можливо відкрити щорічний звіт Офісу прокурора МКС: там вже дана правова кваліфікація подій в Україні», – каже Олександра Матвійчук.
Міф 5. «Після ратифікації Україною Римського статуту, Росія завалить суд сфабрикованими матеріалами»
«Якщо Росія захоче це зробити – їй не потрібно чекати ратифікації: суд вже веде попереднє вивчення ситуації, і РФ вже може надавати будь-які матеріали. Але етап безпосереднього розслідування суд здійснює самостійно. Від кількості сфальсифікованих подань Росія не виграє, тому що суд проводить самостійне розслідування і самостійно збирає докази», – коментує Олександра Матвійчук.
Міф 6. «МКС буде свавільно забирати в України справи, які вона вже почала розслідувати»
Це не так – суд втручається лише тоді, коли держава не розслідує масштабні злочини, або не може їх розслідувати. У випадку України, українська влада не може забезпечити розслідування злочинів, які здійснюються на окупованих територіях.
Міф 7. «Розслідування МКС злочинів, скоєних у Південній Осетії у Грузії, призвело до того, що саме на Грузії основний тягар відповідальності»
«Суд у своєму рішенні про початок розслідування щодо подій у Південній Осетії дійсно концентрувався на тому, чи Грузія на національному рівні достатньою мірою розслідує ці справи. Але, при цьому, суд чітко вказав, що це дослідження ніяким чином не забороняє Офісу прокурора розслідувати злочини, скоєні, як вважається, російськими військовими», – зазначає Дмитро Коваль, старший юридичний радник Democracy Reporting International, викладач НаУКМА.
Міф 8. «США/Росія/Китай/Ізраїль не співпрацюють з Міжнародним кримінальним судом, тому що не вірять у його незалежність. Україні варто зробити так само»
Основна відмінність усіх цих країн від України – у тому, що жодна частина їхньої території не є окупованою, наголошує Дмитро Коваль. «Україна веде захисну війну, тому вона кардинально в іншій ситуації, ніж США. Історія відносин США та МКС дуже непроста… але позиція США не є настільки радикальною, як її змальовують», – зазначив він.
Міф 9. «Якщо МКС збирається засудити кількох високопосадовців РФ (а вони не збираються виїжджати з країни) – це не грає ролі для України»
Шанс притягнення цих осіб до відповідальності – не єдина перевага для України від цього розслідування, зазначає Дмитро Коваль: «МКС стимулює національну правоохоронну систему ефективно реагувати на можливі воєнні злочини та злочини проти людяності, і це відчувається в Україні. Щоразу коли МКС отримує подання від правозахисників-документаторів з України, він передає її назад до українських органів слідства і запитує, чи вони займаються нею чи ні. Органи слідства часто дізнаються багато нового з цих подань, тому що люди, які були свідками порушень, більш охоче комунікують з правозахисниками і повідомляють більше деталей».
Чи є гарантія, що суд притягне до відповідальності Путіна?
«У нас немає жодних 100% гарантій, але цю можливість не можна не використовувати. Путін боїться Міжнародного кримінального суду, тому що щойно Офіс прокурора у своєму щорічному звіті назвав речі своїми іменами – що Крим окупований, і ця ситуація є міжнародним збройним конфліктом – через два дні Росія відкликала свій підпис під Римським статутом», – нагадала Олександра Матвійчук.
