Заболотцівська об’єднана територіальна громада розташована у Бродівському районі Львівської області. Це одна з «громад-першопрохідців» у реформі з децентралізації, які першими ризикнули об’єднатися: вона утворилася 7 серпня 2015 року, об’єднавши дві сільські ради. Тут проживає близько 3000 мешканців.
Як живе громада 4 роки потому та чи можливо бути спроможними з менш ніж 3 тисячами населення – запитали голову громади Марію Дискант у рамках проекту УКМЦ-DOBRE «Речники громад».
Об’єднання як «вікно можливостей»
На думку Марії Дискант, реформа місцевого самоврядування була необхідна ще 20 років тому, тому що весь час і фінансові ресурси, і повноваження на місцях поступово зменшувалися. Розвиватися у таких умовах було фактично неможливо.
«Ми зрозуміли, що децентралізація – єдиний шанс для такої маленької громади, адже якщо не зробимо цього – втратимо усе, що можна втратити», – каже Марія Дискант.
За її словами, на той час вона була чи не єдиною головою у Бродівському районі, яка підтримувала реформу. З усіх кандидатів на об’єднання переконати вдалося лише одну – Ражнівську громаду. Решта були впевнені, що реформа виявиться лише тимчасовим експериментом, який закінчиться з черговою зміною влади.
До об’єднання бюджет надходжень громади становив близько 500 тисяч гривень. Власні надходження громади становлять 13 мільйонів.
«Наша громада на 3 тисячі людей є прикладом того, що якщо громада вмотивована, люди хочуть робити – можливо досягти успіху. За три фінансових роки ми зробили, мабуть, більше, ніж за всі попередні роки незалежності. Не тому, що ми отримали субвенцію – коли вдався один проект, потім другий, то люди відчули можливість щось змінювати. Перші вдалі приклади – це найкраща агітація для об’єднання, і від успіху перших громад залежала доля всієї реформи», – розповідає Марія Дискант.
Стратегію громади до 2025 року написали у 2016 році у співпраці з польськими експертами. Проте вже цього року планують вносити до неї зміни, тому що тоді багатьох важливих деталей не врахували. У цьому громаді допомагає Центр розвитку місцевого самоврядування.
Щодо того, якими мають бути найперші проекти у громаді, радилися з мешканцями. Люди найбільше скаржилися на дороги, освітлення вулиць та забезпечення школи, тож розпочали саме з цих питань.
Освітлення вулиць облаштували вже у 9 із 10 сіл громади. У старій школі 1953 року будівництва за 4 місяці утеплили фасад та збудували котельню за кошти субвенції на соціально-економічний розвиток.
Одну зі шкіл громади довелося закрити через те, що у ній було дуже мало учнів.
«Це був непопулярний крок, але за рахунок того, що ми створили опорний заклад, ми отримали кошти для фінансування всіх освітніх закладів. Школа отримала таке обладнання, про яке років 5 тому і мріяти не могла – матеріально-технічна база не гірша, ніж у деяких міських школах», – каже голова громади. Батьки дітей, школу яких закрили, були не в захваті – особливо учнів початкової школи, проте зараз усі задоволені, тому що побачили переваги: кращу матеріально-технічну базу, кращий рівень освіти, можливість бути у більшому колективі. А в приміщенні школи, яку закрили, облаштовують соціальний центр.
Села з поза-меж Заболотцівської сільської ради суттєво відставали за рівнем розвитку, тому вирішили більшу частину субвенції виділяти на покращення ситуації у них. «Вуличне освітлення робили в першу чергу у селах, які приєднувалися, ремонти в установах – також там. Так люди повірили в те, що ми турбуємося про них. Коли ми пропонуємо проєкти – пояснюємо, що мешканці отримають від цього. Якщо на початку потрібно стерпіти якісь незручності і люди розуміють, що вони отримають в кінці – вони підтримують», – зазначає Марія Дискант.
За словами голови ОТГ, активну участь у житті громади беруть приблизно шоста частина її мешканців, у тому числі молодь. Наприклад, з їхньої ініціативи вдалося реалізувати їхню давню мрію – побудувати сучасний футбольний стадіон зі штучним покриттям: у громаді 2 дорослих футбольних команди і 4 різновікових дитячих. «Наша сільська команда подала заявку на проект від GIZ – і виграла 11 тисяч євро. У підсумку хлопці самотужки, за кошти проєкту, придбавши матеріали, впорядкували великий сільський стадіон – обгородили його, зробили роздягальню з душовою, з теплою водою, зі свердловиною. За рахунок сільської ради ми зробили освітлення, щоб займатися можна було і ввечері. Вчора у нас закінчився відкритий чемпіонат з міні-футболу, у якому брали участь не лише команди району, а й з Рівненської області», – розповіла Марія Дискант.
Як за 10 років стати центром молочного бізнесу
«Візитівка» Заболотцівської громади – її молочний кооператив «Покрова». Ще у 2008 році сільрада випадково довідалася про канадський проект розвитку молочного бізнесу в Україні і зважилася взяти участь. У 2009 році закупили перші аналізатори молока, холодильне обладнання та зареєстрували кооператив. Поступово виробництво молока стало основним місцевим бізнесом. Лише за останні 5 років у громаді з’явилося 23 сімейні ферми, кожна з яких має від 10 і більше корів. Подивитися на них приїздять з усієї України.
Минулого року у Бродах громада відкрила власний фірмовий молочний магазин, а також стала співзасновником молочного заводу, який споруджується з ініціативи низки кооперативів у передмісті Красного – у сусідньому районі. Вартість проекту – близько 40 мільйонів гривень. Половину суми надає Уряд Канади, іншу половину – мають зібрати кооперативи-співзасновники із Львівщини і Тернопільщини.
Також минулого року виграли проект від Державного фонду регіонального розвитку та закупили молоковоз для кооперативу. Взимку за день заготовляють 4,5- 5 тонн молока, влітку – до 8 тонн. Завод розрахований на 25 тонн молока на добу, але потужність може зрости до 70 тонн. Втім, деякі мешканці Заболотцівської громади продовжують продавати молоко без посередників.
«Майбутнє все одно за сімейними фермами. Прийде час, коли молоко будуть закуповувати тільки якісне – з автоматичного доїння. Люди, які працюють в кооперативі, чітко це розуміють», – каже Марія Дискант.
Молочні ферми – не єдині підприємства. Є ще два три сільськогосподарських, 5 державних, 6 фермерських, 23 ФОПи. За останні два роки у громаді зареєструвалися 4 підприємства: одна велика та дві малі птахофабрики і сонячна електростанція потужністю близько 7 МВт, яка дасть 20 робочих місць. «Потрібно питати, що необхідно підприємцям для комфортних умов, і думати, як співпрацювати, щоб виграли усі», – зазначає Марія Дискант.
У більшої громади – більші можливості
Попри успіхи Заболотцівської громади з її невеликим населенням, зараз Марія Дискант схиляється до позиції, що у більшої громади – більші можливості для реалізації проектів. Проте розширення громади найближчим часом навряд чи відбудеться.
Щодо того, як переконувати людей, які не хочуть об’єднання, найкращий спосіб – показати історії успіху, каже вона. «Якщо люди і мають застереження – то через брак інформації. Інформації зараз достатньо, її легко знайти. Якщо керівництво громади захоче переконати людей – це можливо, достатньо декількох поїздок в успішні громади», – зазначає Марія Дискант.
Головне, що потрібно громадам з боку держави, каже вона – сталість і прозорість правил гри.
