The Guardian (Великобританія) – Маленький помічник Путіна

Київ, 9 березня 2014 р. Для тріумфу злого Путіна достатньо того, щоб вагомі західні ЗМІ не казали про нього нічого поганого. Саме це, нажаль, і відбувається останнім часом у деяких європейських газетах.

5 березня The Guardian опублікували статтю під назвою «Сутички в Криму є наслідком західної експансії». Дивлячись на кризу в Криму через призму сумнівної законності дій Заходу в Іраку та Афганістані, автор статті Шаймас Мільн наводить на перший погляд добре обґрунтований аргумент: у світі, де США, Великобританія, Франція та їхні союзники постійно вмішуються у справи іноземних держав на сумнівних підставах, дії Росії в Україні не є сюрпризом.

У чому тут полягає Кремлівська пропаганда?

Читаємо текст великим шрифтом. Одна лінійка синопсису, надрукована жирним шрифтом зразу під порівняно нейтральною назвою статті: «Зовнішня боротьба за вплив в Україні спричинила прихід до влади фашистів та привела країну на межу конфлікту». Далі автор продовжує використовувати терміни «фашисти» і «неонацисти» майже кожного разу, коли говорить про український уряд у своєму аналізі. І це те, що є неприйнятним.

По-перше, тому що це очевидна неправда. Щоб зрозуміти чому, Шаймас Мільн повинен провести один день у Києві (чи у будь-якому іншому місті України) і хоча б прочитати статтю Вікіпедії про нинішню політичну платформу «Свободи» – партії, яку він так бездумно відносить до неонацистів.

По-друге, і найважливіше, повсюдне використання ярликів «фашизм» неприйнятне тому, що навіть якщо автор лише мав на меті розкритикувати Захід за його подвійні дипломатичні стандарти, то середньостатистичний читач виносить з даної статті такий простий (і страшний) висновок: «новий уряд України є неонацистами, тому якщо Путін вирішить їх зупинити, він зробить послугу усім нам».

Заголовки важливі, тому що в умовах російської всеосяжної інформаційної війни проти України вони є будівельними блоками безжалісної пропаганди Кремля. Коли російські канали новин мають на меті переконати своїх глядачів у тому, що їхній президент, прагнучи війни, не є одиноким у своєму погляді на ситуацію в Україні, вони ніколи не подають повну картину іноземних ЗМІ, яку, як правило, ці іноземні ЗМІ намагаються передати. Вони годують глядачів заголовками. Тому що короткі шокуючі заголовки, які опираються на брехню, найкраще підходять для заставки екрану за ведучим новин, і, що важливіше, для свідомості глядачів з промитими цією пропагандою мізками.

Юрій Сак, кандидат юридичних наук, громадський активіст