9 грудня виповнилось160 років Борису Грінченку – видатній постаті, з промоцією якої в українській історії чомусь не сталося. Тому ім’я цього просвітника, педагога, фольклориста, лексикографа, письменника, поета, драматурга, видавця, політика, громадського діяча, лідера київської «Просвіти» та потужного культуртрегера зрізу ХІХ-ХХ століття сьогодні мало що скаже пересічним українцям. Ювілей – чудова нагода для того, щоб більше розказати про Бориса Грінченка та його внесок в українську культуру та освіту. Саме цю мету переслідують організатори проєкту Мистецької академії «Борис Грінченко -160».
«Це концерт з музичними творами на слова Бориса Дмитровича, який пройде у Національному музеї літератури України, – пояснив кандидат історичних наук, координатор прес-центру УКМЦ Ігор Стамбол. – Його тексти клали на музику відомі композитори: Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Василь Верховинець та інші класики й сучасні митці. Знаково, що Академію організувала київська міська «Просвіта» — у минулому столітті він її очолював і хвилювався за її долю навіть на смертному одрі. Колись так само було й з драмою: декілька вистав за його творами не сходили з української сцени десятиліттями. Хотілося б, щоб і Грінченкова драма повернулася в театр».
Голова київського міського товариства “Просвіта” Кирило Стеценко зізнався, що йому самому соромно, що українці не знають, хто такий Борис Грінченко і яке його значення.
«Я кажу про загал. Це не просто людина для якось певного кола фахівців, які можуть його поцінувати, сказати, який він витончений. Ні, це частина нашої історії. Франка ми називаємо каменярем, Шевченка кобзарем, Лесю Українку донькою Прометея, то Борис Грінченко – заклинач України, людина, яка викликає волю», – додав він.
На думку Ігоря Стамбола, Грінченку більше підходить образ сіяча, який працює в поті чола заради майбутніх сходів, а не вигоди тут і зараз.
«Сіяч, який сумлінно засівав українську ниву, не марнуючи часу на епатаж і самопрезентацію. І це зіграло з Грінченком (а точніше, з нами) недобрий жарт. Сьогодні часто закликають очистити від «забронзовілості» Шевченка, Лесю Українку, Грушевського, того ж таки Франка. А от Грінченко, чиї здобутки годі переоцінити, своєї заслуженої «бронзи» так і не набув», – підкреслив історик.
Серед інновацій, які мали додати грінченкознавчих зацікавлень молоді Києва, він назвав конкурс відеоробіт під амбітною назвою «Лідер українства в Серці України», тобто про діяльність Бориса Грінченка та його родини в Києві.
«Фактичним завданням конкурсу було «оживити» місця памʼяті діяча в столиці. Результати конкурсу доволі цікаві й сучасні та вже дивують український простір ютубу. На жаль, є також інший бік цього досвіду: коли учасники заходять до будинку, де мала б бути увіковічена, наприклад, книгарня «Київської Старини» чи перша адреса київської «Просвіти», а там — нічого…», – сказав Ігор Стамбол.
