13 вересня в Українському кризовому медіа-центрі відбулося публічне обговорення «Війна у межах квартири: воєнний стан не зменшує проблему домашнього насильства».
Було зазначено, що навіть на лінії активних бойових дій домашнє насильство нікуди не зникає. Марина Легенька, віцепрезидентка ГО «Ла Страда», пов’язує це з тим, що люди, бачачи жах, самі його трансформують, не справляючись з емоціями.
«В умовах війни рівень психологічного насильства взагалі зріс. Воно з’явилося навіть у сім’ях, де жодним чином не проявлялося до повномасштабного вторгнення. Особливо це характерно для сімей внутрішньо переміщених осіб, які втратили соціальні зв’язки, роботу, змінили місце проживання», – відзначила Марина Легенька.
Дещо зріс і рівень економічного насильства. В переважній більшості воно проявляється у вигнанні з дому, відсутністю належної підтримки дітей, зокрема, у харчуванні, одязі, медичній допомозі.
Спікерка нагадала, що в режимі 24/7 працює Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. Додзвонившись на номер 116-123 з будь-якого мобільного оператора, можна отримати психологічну, юридичну, інформаційну і соціальну підтримку. У разі необхідності вас перенаправлять до інших структур. Це безкоштовно, в тому числі відсутня плата за мобільний зв’язок.
Підчас війни ускладнилися механізми реагування на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Теж саме стосується міст, де ведуться активні бойові дії.
«Якщо ми маємо звернення постраждалої особи звідти, його досить складно кудись перенаправити. Представники національної поліції, звісно, виїхати туди не можуть. Отже залишається тільки працювати в телефонному режимі чи онлайн форматі», – пояснила віцепрезидентка ГО «Ла Страда».
На думку Тетяни Трощинської, головної редакторки Громадського радіо, медіаторки та фахівчини з переговорних навичок за Гарвардською методикою, кількість випадків домашнього насильства буде лише зростати. Причина полягає у відсутності в Україні інструментів роботи з тим, що стосується цієї проблеми.
Спікерка закликала у майбутньому не пов’язувати тему домашнього насильства з нашими військовослужбовцями, які повернуться з війни.
«У нас не всі пішли в армію, і чоловіки не всі пішли в армію. Тому я застерігаю журналістів не користуватися цією стигмою. «В народі кажуть» – не означає, що статистика підтверджує. Завжди можна звернутися до експертів і отримати інформацію», – підкреслила Тетяна Трощинська.
Вона також зупинилася на міфах, які поширюються у зв’язку з ратифікацією Україною Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, більш відому як Стамбульська конвенція.
«Наше журналістське завдання – давати більше знань, – зазначила спікер. – Перший міф стосується одностатевих шлюбів. В прийнятому документі є лише одна згадка. Сказано, що ніхто не може бути дискримінований за своєю гендерною належністю. Конвенція – не законодавчій документ, що такі шлюби легалізує».
Другий міф, за словами Трощинської, стосується дискримінації чоловіків. Конвенція спрямована на захист усіх, хто постраждав від насильства. Проте статистика показує, що найбільш потерпають від домашнього насильства саме жінки. Тому про це частіше говорять.
«Якщо ми не намагаємося подолати оці страшні культурні патерни, які толерують насильство, і кажуть, що є щось важливіше, то ми отримаємо те, що бачимо у своїх сусідів», – попередила головна редакторка Громадського радіо. Підчас публічного обговорення регіональні журналісти, які приймали участь у зустрічі в режимі онлайн, отримали від експертів поради відносно того, що треба враховувати у роботі над матеріалами про домашнє насильство.
Більше фото можна переглянути за посиланням.
