Гендерно чутливе врядування: як в громаді справедливо розподіляти кошти відповідно до потреб мешканців

Вікторія Вялих, народилася і пригодилася, як вона сама жартує, у Покровській селищній громаді Дніпропетровської області.

Після навчання в інституті повернулася додому, вчителювала, але її життя змінилося після Академії гендерно орієнтованого врядування.

Вона однією із перших доєдналася до громадської організації “Молодь Покровщини”, увійшла  до складу  Молодіжної ради та спільно з колегою реалізувала свій перший проєкт для дівчат сільської місцевості.

“Тоді ми  вперше проаналізували Програму реалізації молодіжної політики у громаді  щодо задоволення потреб молодих людей, враховуючи їхнє місце проживання, стать, вік, соціальний стан.
І з’ясували, що переважна частина  коштів виділялася для преміювання талановитої учнівської молоді, більшість запланованих заходів теж була орієнтована на дівчат та хлопців шкільного віку, а от покоління 18-35 залишилось поза увагою”, – розповідає Вікторія Вялих, сьогодні вже директорка комунального закладу “Молодіжний центр “ПросторОК”.

Після цього у громаді вирішили дізнатися, хто ж вона, молодь Покровської громади, і які має потреби.

Розробили анкету, провели опитування і це допомогло переформатувати заходи (а одночасно і кошти у бюджеті), які відповідають запитам різних груп жінок і чоловіків.

Так з’явився новий формат проведення Дня Вишиванки – хода змінилась на танцювальний батл. Звичайний концерт до дня Молоді – на велопробіг та караоке-марафон. У бюджеті передбачили кошти на премії для талановитої молоді 18+.

Селищна рада спільно з громадською організацією створили Молодіжний простір “POKROVSKE” (сьогодні це комунальний заклад “ПросторОК”) для організації змістовного дозвілля, неформальної освіти, спілкування та самореалізації.

Вікторія каже, що найголовніше їхнє досягнення – це те, що молодь планує жити та працювати у Покровській громаді.

Сьогодні 100 із 1470 громад України, які співпрацюють з програмою USAID DOBRE, завдяки партнерам НДІ, впроваджують подібні гендерні підходи до врядування та бюджетування. 

• Що таке гендерно орієнтоване бюджетування?
• Чому це важливо для розвитку громад?
• Які перспективи запровадження цих інструментів в усіх громадах України?

Що таке гендерний підхід до врядування та бюджетування?

Для початку з’ясуймо, що таке гендерний підхід до врядування та бюджетування.

За словами експертки НДІ Наталії Рябушенко, жінки та чоловіки, згідно з Конституцією України (ст.24), мають рівні права незалежно від їхньої “раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”. І це є визначальним.

І жінки, і чоловіки очікують від громади чи від держави якісних послуг. Отже, бюджет, в якому збалансоване врахування інтересів людини її статті, віку, місця проживання і її реальних потреб, називають гендерно-чутливим.

Гендерне бюджетування вперше з’явилося у 70-х роках в Австралії. Сьогодні понад 90 країн застосовують згаданий інструмент.

В Україні гендерне бюджетування поодиноко запроваджували з 2003 року.

Системна і масштабна робота розпочалася з початком реформи з децентралізації – у об’єднаних громадах. 100 українських громад з Кіровоградської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської, Івано-Франківської та Тернопільської, Чернігівської, Чернівецької областей, які стали партнерами Програми USAID DOBRE, з допомогою експертів втілюють у життя гендерний підхід до врядування.

“Сьогодні ми вже можемо говорити, що, наприклад, у Покровській, Печеніжинській, Шумській, Мерефянській, Старосалтівській, Байковецькій та інших громадах успішно розвивають свої території, враховуючи гендерний підхід, він є наскрізним у Стратегії розвитку, Програмах, фінансових документах громад”, – зазначає Наталія Рябушенко.

Кілька років  НДІ працює у громадах та намагається подолати стереотипне мислення у жителів та жительок щодо поняття “гендер”, бо в Україні, каже Наталія Рябушенко, воно сприймається  не однозначно: або демонізується, вважається загрозою або зводиться до так званих “жіночих” питань чи проблем.

Водночас, якщо поглянути на зміст Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, то очевидно, що гендерна проблематика стосується усіх незалежно від статі, а гендерна політика одним із своїх напрямів визначає “підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства”, а не протидію їм.

Тому через тренінги та практичні заняття крок за кроком змінюється ситуація і в громадах. Від повного несприйняття до розуміння важливості гендерного підходу у врядуванні.

“Я зрозумів, що цей підхід дозволяє справедливо розподіляти бюджетні кошти відповідно до потреб мешканців і мешканок”

Анатолій Бурменко, керуючий справами Старосалтівської селищної ради Харківської області, три роки тому дізнався про поняття “гендерно орієнтоване бюджетування”.

“Мені було 47 років, на той час я займав посаду заступника голови, і ми в рамках співпраці з програмою DOBRE познайомилися з експертами НДІ та мали створити комісію з гендерного бюджетування. Шукали добровольців, але, на жаль, ніхто особливо не хотів працювати у цій комісії.
Довелося мені самому стати добровольцем та відвідувати усі тренінги. Саме під час навчання й відбулося переосмислення. І сьогодні я, як посадова особа, намагаюся запроваджувати гендерне врядування в управлінні громадою.
Я зрозумів, що цей підхід дозволяє справедливо розподіляти бюджетні кошти відповідно до потреб мешканців і мешканок.
Коли ти запитуєш у людей про їхні потреби, вони відчувають (увагу до себе) себе важливими, розуміють, що їх чують і враховують їхню думку, а це все формує довіру до влади”, – переконаний керуючий справами Старосалтівської селищної ради.

Спільно з колегами з громади Анатолій в кінці 2019 року розробили першу гендерно-чутливу Програму розвитку культури Старосалтівської громади.

Гендерний аналіз культурної інфраструктури допоміг звернути увагу не лише на наявність, а й на доступність, та можливість отримати послуги для різних груп населення, зокрема жінок та чоловіків різного віку, фізичного стану, місця проживання тощо.

Провели аналіз і зрозуміли, що хоч громада вкладала значні кошти на утримання закладів культури, місцевим жителям та жителькам послуги, які надають ці заклади, були нецікавими.

Тому в громаді запитали у людей, що б їх мотивувало та спонукало б відвідувати, наприклад, бібліотеки. Під час дослідження поставили собі за мету, аби не менше 40% людей були однієї статі, аби вивчити інтереси як жінок, так і чоловіків.

Опитування підтвердило – люди хочуть, щоб заклади культури розширили свій функціонал, наприклад на базі семи бібліотек пропонували створити Центри культури з доступом  до Інтернету, комп’ютерним та копіювальним обладнанням, висловили думку про організацію майстер-класів та клубів за інтересами, тематичних вечорів та караоке-клубів.

Старосалтівська громада переформатувала бюджет та заклала кошти на закупівлю  спеціального обладнання для таких Центрів культури. Заклади культури сьогодні вчаться працювати по-новому з врахуванням інтересів жителів та жительок.

Старосалтівська громада розробляла Стратегію розвитку, Паспорт громади, враховуючи гендерні особливості мешканців і мешканок. Сьогодні усі важливі документи, які затверджуються у громаді, звіряються з гендерно-чутливою Стратегією розвитку.

Як застосовувати гендерний підхід до врядування та бюджетування?

Наталія Рябушенко радить громадам саме на етапі планування, підготовки Стратегії розвитку громади та Програм спочатку проаналізувати ситуацію, визначити склад населення, адже від цього залежатимуть стратегічні цілі та завдання, які вони хочуть досягти.

Головне ж завдання – створити комфортні умови проживання. Якщо у вашій громаді більшість жителів – люди похилого віку, то, відповідно, ви повинні акцентувати увагу на створенні умов для цієї категорії людей.

І в той же час потрібно чітко знати, скільки молоді живе у громаді, які вона має інтереси та потреби, щоб їх також задовольнити.

Гендерний підхід у врядуванні передбачає людиноцентричний наскрізний підхід до всього що робиться у громаді, в іншому разі для місцевої влади – це не тільки програні вибори, але й втрата працеспроможного населення. А не буде мешканців – зникне громада.

У цьому переконана й  Оксана Яріш, директорка Центру надання соціальних послуг Байковецької громади Тернопільської області:

“Нам доводиться, у прямому значенні слова, боротися за кожного жителя, бо ми розуміємо, що це важливий ресурс для громади.
Байківецька громада розташована біля міста Тернопіль і так само недалеко від кордону. Ми прагнемо залишитися громадою і хочемо, щоб наші жителі та жительки не виїжджали з громади, щоб вони мали комфортні умови для проживання і економічне підґрунтя для фінансової самодостатності”.
Тому усі процеси планування та розвитку потребують залучення до цього процесу жінок і чоловіків, які мешкають у громаді, у тому числі із вразливих груп, щоб “нікого не залишити осторонь”.

У Байківецькій сільській громаді шляхом опитування зуміли оцінити потреби 2000 людей різних соціальних категоріїй: це і учасники АТО, і внутрішньо-переміщені, і одинокі, і багатодітні родини, і люди з інвалідністю. Таким чином вдається  вирішувати проблеми, зважаючи на їхні запити, з увагою до їхніх потреб, інтересів та досвіду.

А можливості їхнього вирішення передбачили у Програмі соціального захисту населення, відповідно, заклавши кошти у бюджеті громади.

Тут відкрили соціальну пральню, яка задовольняє потреби 200 одиноких людей похилого віку на дрібне прання та ремонт одягу, закупили із залученням коштів субвенції Державного бюджету спеціальний автомобіль для перевезення людей з інвалідністю, придбали соціальне житло, яке надали в користування  багатодітній родини, де мама самостійно виховує семеро дітей. 

“Якщо не мати чіткого плану дій, не знати території та статистичних даних, то громада розвиватиметься хаотично, а кошти використовуватимуться неефективно, це – марна трата часу та ресурсів”, – переконана Оксана Яріш.

Чи готові в Україні до імплементації гендерного бюджетування на законодавчому рівні? 

Гендерне бюджетування, на думку експертів, має стати обов’язковим для запровадження в усіх українських громадах.

Найпростіший шлях – це законодавчо закріпити цей інструмент у Законі України “Про місцеве самоврядування”, щоб він став нормою прямої дії для ОМСів. Так вважає Дмитро Микиша, народний депутат України, член міжфракційного депутатського об’єднання “Рівні можливості”.

“Ми запропонували ці новели до нової редакції Закону України “Про місцеве самоврядування” та прописали запровадження гендерного бюджетування, але, на жаль, сьогодні процес розгляду затягується.
Окрім того, обов‘язково потрібно закріпити норми гендерного бюджетування у Бюджетному Кодексі. Крім цього, постійний аудит та аналіз статистичних даних в органах місцевого самоврядування повинно бути відображено в нормах Закону про статистику, – розповідає Дмитро.

У той же час, чи будуть готові 226 депутатів підтримати зміни до законів, які закріплять засади гендерного бюджетування, як обов’язковий інструмент для всіх громад України –  наразі нагальне питання. Дмитро Микиша говорить, що у ВР так само, як і в суспільстві, панує упереджене та стереотипне ставлення до всіх слів, що мають корінь “гендер”.

Водночас в Україні нормативно визначено, що гендер – це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок/чоловіків.

Ці ролі можуть впливати на становище жінок і чоловіків у громадах, обмежувати їх доступ до якісних послуг, вливати на участь у процесах планування та розвитку, поєднуючись з іншими характеристиками можуть призводити до множинної дискримінації жінок і чоловіків з інвалідністю, старшого віку, сільських мешканців тощо.

Дмитро постійно ділиться власним досвідом зі своїми нинішніми колегами про використання гендерних підходів до врядування на посаді заступника голови Мереф’янської міської громади. Каже, що гендерно орієнтоване бюджетування – це справедливий та ефективний інструмент розподілу бюджетних коштів.

“Я не з першого разу зрозумів переваги цього інструменту. У 2017 році однією з актуальних проблем була оптимізація бібліотечної мережі громад. Ми провели повний аудит, організували соціологічні опитування серед людей: як часто вони відвідують бібліотеки, що читають і що потрібно зробити, щоб вони приходили туди.
Нині бібліотеки не тільки пропонують книжки для читання, але працюють як копі-центри, мовні і молодіжні та центри проведення різноманітних тренінгів у громаді, а також центри громадської активності. На базі бібліотек відкрито Академію третього віку та бібліоняню.
Фактично, витрати на одного читача порівняно з 2017 роком зменшилась, адже хоча загальні витрати і зросли, але і значно зросла кількість відвідувачів.
Гендерний підхід до бюджетування дозволяє громаді витрачати кошти не на утримання приміщень, а на потреби та запити людей і це головне!”, – переконаний Дмитро Микиша.

У рамках остаточної децентралізації в Україні з’явилося близько 500 нових громад, які отримали нові повноваження та кошти, але, на жаль, ці громади дуже відстають від тих, які об’єдналися добровільно.

Тому інструменти гендерного бюджетування та принципи гендерно орієнтованого врядування мають допомогти громадам знайти оптимальні шляхи врахування потреб та інтересів різних груп населення.

Оксана Якуніна, Український кризовий медіа-центр, програма USAD DOBRE, спеціально для УП. Життя