В Українському кризовому медіа-центрі відбулась презентація дослідження «Суди та перебіг реформ в Україні: презентація результатів дослідження», проведеного Лабораторії законодавчих ініціатив.
На початку виконавча директорка Лабораторії Світлана Матвієнко зазначила, що Україну чекають роки післявоєнної розбудови, і це примушує замислитись над тим, що було не так в попередні періоди впровадження реформ.
«Коли реформа продумана ідеально, суди не мають підстав і можливості до скасування і різних політичних баталій навколо будь-яких питань. У разі, якщо реформа збудована неідеально, і основою для неї є законодавча база, суди використовують це для поновлення люстрованих чиновників, суддів, прокурорів, які не пройшли атестацію. Суб’єкти законодавчої ініціативи, а саме Верховна Рада і Кабінет міністрів мають детально вивчити цей досвід, і зробити так, щоб будь-які реформи надалі впроваджувались чітко, системно і без судових баталій», – зазначила Світлана Матвієнко.
Директор аналітичного напряму Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський, представляючи результати дослідження, підкреслив, що його метою було виявити типові помилки процесу реформ в Україні і розробити рекомендації щодо зменшення ризиків судового втручання у реалізацію державної політики.
В ході роботи проаналізовано 20 судових рішень з практики діяльності судів, яка має вплив на державну політику. Для системної оцінки феномену судового втручання в Україні проведено якісний аналіз 259 ухвал, рішень та постанов загальної юрисдикції. Також проаналізовано 6 конституційних подань і 42 конституційні скарги.
«В результаті ми побачили, що по факту є вплив або судове втручання, опосередковане через масове оскарження реформи на індивідуальному рівні. Фактично через таку діяльність проявляється «тіньовий ефект судів», який суттєво впливіає на кінцеву оцінку результатів реформ», – сказав він.
На підтвердження Олександр Заславський навів приклади п’яти кейсів, на які автори дослідження звернули особливу увагу. Йдеться про оскарження процедури люстрації 2014 року, переатестації особового складу Національної поліції 2015-2016 років, очищення судів від «суддів Майдану» та заборону проросійських партій в Україні 2022-2023 роках.
«Суспільство точно чекає підвищення якості судової системи, а вона включає людей (система відборів, міжнародні експерти) та інституційну спроможність. Причому судову реформу робили не один раз, і кінця краю цьому не видно. На деяких етапах це впирається в позицію самої судової системи», – відзначив перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко.
Він наголосив на тому, що Уряд, Верховна Рада, громадянське суспільство мають бути більш відповідальними, системніше підходити і глибше аналізувати наслідки тих чи інших реформ. Якщо приймаються політичні рішення, робити це треба з врахуванням усіх можливих ризиків.
Тему якості архітектури реформ прослідив у своєму виступі генеральний директор Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Олександр Ільков.
«Всі реформи, приведені в дослідженні, носили суспільно-політичний характер і приймалися у відповідь на потужний запит суспільства. Більшість тих реформ стали наслідками Майдану 2014 року. І тут постає питання пошуку розумного балансу між вимогами суспільства і дотриманням міжнародних стандартів, досвіду інших країн», – пояснив він.
У цьому зв’язку спікер згадав реформу Верховного суду України, наслідками якої стало існування двох судів – Верховного суду України і Верховного суду. Ці судді протягом багатьох років утримують заробітну платню, але не здійснюють правосуддя.
Олександр Ільков відмітив і другий важливий момент – пошук балансу між необхідністю проведення реформи швидко і необхідністю проведення її якісно.
«Те, що більшість реформ проводились за першим принципом, можливо, і виявилося однією з причин того, що ці реформи не були до кінця успішними», – припустив генеральний директор Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції.
Дослідження підготовлене в рамках реалізації проєкту «Громадянське суспільство для післявоєнного відновлення України та готовності до ЄС», який фінансується Європейським Союзом.
