Litosvita – це школа творчого та професійного письма, яка вже 11 років допомагає людям різних професій розвивати творчі навички, знаходити однодумців і натхнення. Мета проєкту – крок за кроком підвищувати рівень літературної та креативної освіти в українському суспільстві. Ініціатори хочуть, аби українські книги, періодика, журналістика, кіно, серіали, звичайні публікації людей у соціальних мережах ставали більш масовими та якісними. Про те, як цього вдається досягти, координатору пресцентру УКМЦ Ігорю Стамболу розповіла СЕО Школи творчого та професійного письма Litosvita Марія Придьма.
Для неї особисто стартом проєкту стала перша літня літературна школа в Карпатах, що відбулась у 2009 році.
«В України взагалі такого ніхто не робив. Ми привезли письменників в гори. Це було все в наметах і все абсолютно робили самі. Друга вже була на базі в Карпатах. Так все і пішло», – згадала гостя.
Потім все переросло в Центр літературної освіти. Події проводились переважно офлайн в Києві, Харкові і Львові, де з’явились куратори курсів. На рік було до 500 учасників. А коли почався ковід, всі перейшли у діджиталізацію.
«Для нас це стало класним поштовхом. Почали приєднуватись люди з дуже різних країн та містечок і сіл в самій Україні. Тобто освіта стала доступною і кількість учасників збільшилась. Зараз ми дійшли до того, що цього року учасників великих курсів, лекцій, зустрічей було близько семи тисяч. Ще понад тисячу учасників книжкових клубів». – розповіла Марія Придьма.
Місією проєкту Litosvita вона визначає як те, що Україна – країна сильної культури.
«Ми йдемо до цього через навчання написання класних текстів, через спонукання до читання, до промоції читань, до власне писання книжок і не тільки книжок. Працюємо з різними навчальними програмами. Це і Школа творчого та професійного письма, куди також входить копірайтинг і ділова комунікація. Намагаємось шукати різні цікаві теми навколо всього цього, – пояснила вона. – Мені дуже цікава загалом культура, і ми зараз працюємо над тим, щоб цей напрямок розвивався. Це про культуру, мистецтво, театр, кіно, освіту, про наші традиції, про їжу, яка теж є культурою. Мені здається, що зараз маємо це пропагувати і розвивати ще сильніше, ніж коли-небудь».
За кордоном більшість таких курсів відбувається переважно при університетах, і в чому унікальність українського проєкту, адже Litosvita об’єднує кращих викладачів – людей, які в цій сфері топові.
«Для нас особливо важливі практики. Щоб учасник нашого наших курсів, коли приходив, розумів, що він навчається у людини, в якої книжки виходять десятитисячними тиражами. Але звісно не лише тиражами все міряємо. Тут, власне, про професійність, професіоналізм і вміння донести думку», – продовжила СЕО Школи творчого та професійного письма Litosvita.
Війна – невід’ємна частина життя кожного українця. Теж саме стосується і Школи. З початку повномасштабного вторгнення вона систематично допомагає армії донатами, віддає 10% від прибутку на ЗСУ. Гроші переважно йдуть на купівлю автівок разом з українським письменником Андрієм Любкою, який їх потім доставляє на фронт. А ще заняття починаються з хвилини мовчання.
«Головним поштовхом для нас став приклад Львова. Якщо ціле велике місто може зупинитись на 9 годину ранку, то чому не можемо цього робити ми?», – пояснила цей крок Марія Придьма.
Аудиторію Школи вона називає свідомою, суспільно активною і такою, для якої важлива робота з пам’яттю.
«Ми порадилися з певними організаціями, які працюють з пам’яттю, і вони нам підказали, як до цього підійти краще. Наприклад, український ПЕН робить проект «Люди культури, яких забрала війна». Узгодивши з ними, ми беремо інформацію з цього проекту про людину, і на початку кожної лекції ставимо візуал з фото і короткою біографією цієї людини. Важливо, що учасники курсів можуть нам написати, і якщо вони хочуть, щоб ми згадали під час хвилини мовчання когось з їхніх знайомих, рідних чи близьких, ми це робимо. Вони нам надсилають всю інформацію і ми робимо це в межах цього курсу або іншого», – поділилась досвідом Марія Придьма.
