Місце, де хочеться жити

Широківська громада, одна з перших у Запорізькій області, утворена у 2016 році. Тоді навколо села Широке об’єдналися 34 населених пункти. Площа громади – 470 квадратних кілометрів. Населення – близько 15 тисяч осіб. Поруч – обласний центр, до якого можна доїхати за 10 хвилин. Ще ближче славетний острів Хортиця та історична пам’ятка – дуб, якому вже 700 років. За однією легендою, біля нього у 1648 році збирав військо Богдан Хмельницький. За іншою, саме тут кошовий отаман Запорізької січі Іван Сірко з козаками писав листа турецькому султану.

Але все це в минулому. Як і будь-яке місцеве самоврядування, ця територія страждає від війни. І хоча бойових дій тут не велося, втрат громада зазнала значних. Яких саме, розказав сільський голова Денис Коротенко.

«Надходження до місцевого бюджету впали вдвічі. В той же час зросла кількість людей, які перебувають на нашій території. Це відбулося за рахунок переселенців, яких на сьогодні зареєстровано 1666. До цього слід додати, що чимало мешканців Запоріжжя на літо переїхали жити на власні дачі, які теж знаходяться на нашій землі. Таким чином, населення громади збільшилося більше ніж в 3 рази – з 15 до 50 тисяч. Пропорційно збільшилось навантаження на інфраструктуру: користування водою, вивезення сміття та інші питання життєзабезпечення. Мережі старі, не витримують таких обсягів. Тішить те, що поки жодний інфраструктурний об’єкт не потрапив під обстріл», – роз’яснює він.

Незважаючи на це, клаптик землі площею 470 квадратних кілометрів тут називають місцем, де хочеться жити. Аби переконатись у цьому, достатньо відкрити сторінку громади у соціальній мережі. Відчуття, ніби ви опинилися в молодіжному таборі – стільки енергії, бадьорості, посмішок на обличчях молодих людей.

Коли починаєш розбиратися в причинах цього, розумієш, що ритм життя Широківської громади багато в чому задає її лідер. Оптимізм та бажання Дениса Коротенка щось змінювати привели його на це місце.

«Депутатом обласної ради я був недовго. Не зміг миритись з тим, що ні за що не відповідаєш і нічого зробити не можеш. У мене – людини, яка прийшла з бізнесу, є правило: хочеш отримати результат – бери відповідальність за свою ділянку, приймай рішення. Тому і вирішив балотуватися у голови громади, адже впевнений у тому, що тільки децентралізація влади з передачею повноважень найменшим радам забезпечить маленьким громадам стійкий розвиток. І ця ефективність під час війни підтвердилася. Влада взагалі як ланцюг. Чим міцніші її ланки, тим краще і надійніше працює механізм», – говорить Денис.

Ще до війни він започаткував ініціативу «Сніданок з головою громади». Це можливість кожному зазирнути за лаштунки місцевої влади, на власні очі побачити, як приймаються рішення.

Нещодавно до проєкту повернулися. Долучитися до ініціативи нескладно – достатньо поставити лайк під відповідним дописом, зробити репост та залишити коментар, відповівши на питання: «Що ви плануєте найперше зробити після нашої перемоги?».

Той, хто це зробить першим, зможе відвідати ранкову нараду апарату сільської ради, побачити, як організована робота у воєнний час, які завдання та процеси щоденно вирішуються. Наприкінці – обіцяне спілкування з головою громади за філіжанкою кави.

Збираючи пропозиції, що треба робити після перемоги, в громаді все-таки найбільше сконцентрувалися на тому, як її наблизити. В Широкому обрали свій шлях, і назва йому волонтерство.

Вадим Коротенко згадує:

«Війна відразу змінила розпорядок дня, функціональні обов’язки. Я зібрав фахівців і запропонував докласти максимум зусиль для допомоги не лише військовим, а й всім, хто цього потребує. 
Команда запрацювала. Згодом проєкт назвали Гуманітарним хабом. Маємо своїх побратимів – це дві громади з Польщі та одна з Німеччини. Налагодили з ними зв’язок. Почали отримувати допомогу, спрямовувати її тим громадам, які знаходяться у тимчасовій окупації. Також є багато фондів та волонтерів-партнерів із різних країн світу».

Як колишній підприємець, голова не міг не налагодити ефективно працюючий механізм. Результат говорить сам за себе: Широківська громада – друга після Запоріжжя за обсягами роботи з гуманітарною допомогою. Це справжній хаб.

«Пакети добра» – одна з останніх ініціатив. Волонтери з початку війни проїхали сотні кілометрів, побували у всіх 35 населених пунктах та роздали понад 100 тисяч продуктових наборів, а також засоби гігієни, дитяче харчування та підгузки для мешканців, у першу чергу з числа внутрішньо переміщених осіб, родин, що опинились у складних життєвих обставинах, соціально незахищених категорій населення.

Допомога – це не тільки життєво важливі продукти. В громаді систематично проходять розважальні зустрічі та психологічно-розвантажувальні заходи для дітей. У співпраці з Благодійним фондом «Карітас Маріуполь» і Театром юного глядача працівники КУ «Центр культури та дозвілля, сім’ї, молоді, спорту та туризму» проводять різноманітні майстер-класи для всіх охочих. Один із них – «Психологічна майстерня для дітей». Батьки разом з малечею емоційно розвантажувались, обговорювали свої переживання зі спеціалістами, переносили весь негатив на аркуш, звертались до порад юриста.

Прислухатися до настроїв людей вкрай важливо, переконаний голова громади:

«Переважна більшість має голову на плечах і з нетерпінням очікує звільнення територій від ворога. До таких людей треба більше дослухатися. Інакше вони почнуть думати, що Україна про них не піклується».

Денису Коротенку дуже хочеться повернутися до звичайного життя громади, а не займатися виживанням, як зараз. П’ять років громада динамічно розвивалась, були великі плани і на цей рік.

Відповідаючи на питання «Чому українців не можна підкорити?», він каже, що в основі стійкості українців лежить патріотизм. Це не щось примарне. Не набір символів. Передусім, це – рідна хата, вулиця, село. Коли з’являється загроза, українець стає патріотом і захищає свою землю в будь-який спосіб.

І це не лише думка голови Широківської громади. Вітаючи з Днем Конституції, місцеві мешканці заявили:

«Щодня хлопці та дівчата відвойовують територіальну незалежність України, ідентичність нашого народу та конституційні права кожного громадянина. Вони борються за прості, але надважливі істини. МИ – українці! МИ – вільні! МИ – незламні! МИ – єдині!».

Ігор Данилов