Невелике містечко на Луганщині, яке, незважаючи на близькість до лінії розмежування, розвивалося. На відміну від багатьох інших прифронтових населених пунктів, Попасну сміливо можна було назвати вітриною вільної Луганщини: тут постійно щось змінювалося на краще – це помічали як місцеві жителі, так і приїжджі. Все змінилося після 24 лютого, коли росія розпочала чергову фазу кривавої війни проти України, внаслідок якої містечко було повністю знищене, а 20 тисяч його мешканців залишилися без даху над головою.
Сьогодні там, де зовсім недавно люди жили мирним та розміреним життям, – руїни, що нагадують сирійський Алеппо, а моторошні кадри звідти облітають усі світові ЗМІ.
Незважаючи на всі перепони, пов’язані з війною, за останні кілька років завдяки бюджетному фінансуванню різних рівнів, допомозі міжнародних організацій та Попаснянського вагоноремонтного заводу, вдалося зробити багато: реконструювали понівечені обстрілами будівлі, проводився капітальний ремонт асфальтового покриття, відновлено центральну площу, проведено вуличне освітлення, відкривалися дитячі майданчики, збудовано новий храм тощо.
Це опитування на вулицях міста у рамках проєкту «Медіа-платформа Діалог» було знято у жовтні 2019 року. На відео місцеві жителі об’єктивно розповідають про позитивні зміни та проблеми населеного пункту.
https://www.youtube.com/watch?v=1Y6ZXUN17DU
«Зміни відчутні і є на що подивитися. Наприклад, дороги у нас найкращі. Візьміть Бахмут, Сєвєродонецьк, Лисичанськ – здивуватися немає чому. У нас – будь ласка. Виїжджати із міста просто не хочеться. Освітлення – те ж саме. Ось нещодавно здали в експлуатацію дитячий спортмайданчик. У місті буквально щодня щось робиться. Раніше цього не було, а зараз влада займається, і дай Боже, щоб так і було. Можливо, чогось нам і не вистачає, але я впевнений, що вони все зроблять», – казав місцевий житель.
З того часу багато що змінилося. Окрім іншого, поступово вирішувалися болючі питання логістики: у 2020 році маршрут потяга «Лисичанськ – Київ» було продовжено до Попасної, а в грудні 2021 року запущено «Слобожанський експрес» до Харкова.
Було заплановано масштабну реконструкцію Попаснянського водоканалу. На це Франція виділяла 70 мільйонів євро.
Культурне життя в Попасній також було добре розвинене. Тут постійно проводилися різноманітні заходи, які викликали інтерес не лише серед місцевих, а й гостей містечка. Наприклад, конкурс сучасної української пісні #ПаславськийFEST, фестивалі української кухні, виставки собак та навіть кіберспортивний фестиваль (відразу так і не згадаєш, чи проводились вони в інших містах області).
Ще однією родзинкою Попасної була велика кількість муралів. Тут їх було більше, ніж, наприклад, у Рубіжному, Кремінній і, напевно, Лисичанську.
Так, будівлю школи № 1 з кількох сторін прикрашали не лише роботи її учнів, а й відомого французького художника Жюльєна Маллана.
У місцевому краєзнавчому музеї було понад 13 тисяч експонатів, починаючи з Льодовикового періоду і донині. Крім іншого, там зберігалася зброя часів Другої світової війни, перший фотоапарат у місті та багато іншого.
24 лютого – день, коли війна, яка нікуди не йшла, постукала у ворота Попасної з новою силою. Незважаючи на те, що місто знаходилося за лічені кілометри від лінії розмежування, захопити його росіянам швидко не вдалося.
За словами українських військовослужбовців, які брали участь в обороні Попасної, там було справжнє пекло.
«У березні я воював під Попасною, а потім із пораненням потрапив до шпиталю. Після цього був у Слов’янську та Святогірську. Попасна – найстрашніше, що я бачив у своєму житті», – каже боєць ЗСУ Володимир.
Місто почали атакувати на початку березня, і тільки в середині квітня окупантам вдалося потрапити в центральну його частину. Проте наступні кілька тижнів бої не припинялися ні на день.
Для того, щоб взяти під контроль Попаснянщину, окупанти не шкодували ні сил, ні засобів. У хід йшло, мабуть, усе озброєння, яке вони мали. Росіянам було поставлено завдання взяти місто за будь-яку ціну, і вони це зробили – поклали тисячі своїх військових та спалили місто вщент.
Варто зазначити, що на цьому напрямі було задіяно безліч підрозділів, серед яких були й найманці з ПВК «Вагнер».
Вони відрізняються особливою жорстокістю. Так, в інтерв’ю російським ЗМІ один із окупантів розповів, що «вагнерівець» убив мешканку Попасної, оскільки йому не сподобався вміст її телефону.
Звірячі розправи та викрадення людей – візитівка «русского мира».
Розвішані на парканах черепи, які шокували світову громадськість, – теж справа рук «вагнерівців». Раніше фото з іншого ракурсу публікувалося на їхніх каналах у Телеграмі, але пізніше було видалено.
Як і в інших захоплених росіянами містах, у Попасній процвітало мародерство. Біженка Аліна Коренюк, яка зараз живе у Великій Британії, впізнала свої речі на фотографії з російським танком, заваленим коробками та пакетами, і розповіла про це журналістам BBC (https://www.bbc.com/news/world–europe–61643533).
За її словами, у коробці на фото – новий бойлер, який вона купила і планувала встановити ще до війни.
Жінка зазначила: фотографію зроблено на вулиці всього за п’ять хвилин пішки від її будинку. На фото звернув увагу її чоловік.
«Ти не бачиш нічого дивного на цій фотографії?» – запитав він дружину.
Коренюк розповіла, що, крім бойлера, вони впізнали скатертину з літнього будиночка сім’ї, нові дитячі простирадла з картинками з диснеївських мультиків та червону ковдру.
Аліна Коренюк каже, що постільною білизною щось було накрито, мабуть, телевізор чи інша техніка, яка залишалась у будинку.
На сьогоднішній день Попасна повністю знищена. Місто лежить у руїнах. В окупаційній адміністрації заявили, що «схиляються» до того, що відновлювати нічого не будуть.
«Можливо, ми Попасну відновлювати не будемо, тому що особливого сенсу немає. Місто справді зруйноване практично повністю. Але, ще раз повторюся, остаточного рішення не ухвалено», – сказав ватажок «ЛНР» Леонід Пасічник 9 серпня.
Зараз Попасна перетворилася на полігон для зс рф. Місто напхане ворожою технікою та військами.
Зруйнована стела на в’їзді до Попасної. Фото підконтрольного окупантам медіа
Більшість мешканців Попасної покинули місто, коли це ще можливо було зробити безпечно. Тих же небагатьох попаснянців, які залишалися в місті після його захоплення, окупанти вивезли до ОРЛО, де їм надали тимчасове житло у спортзалах шкіл та гуртожитках.
Що буде з ними далі – невідомо, втім, як і майбутнє їхньої рідної Попасної, яка була повністю знищена росією.
Олексій Артюх
28.09.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
