Нова українська музика
Поки учасники «Євробачення» Go-A підкорюють музичні чарти, світова спільнота продовжує відкривати для себе нову українську музику. У неї можна занурюватися вічно, щоразу знаходячи щось нове, тож ми підготували короткий огляд найпоширеніших тенденцій, які допоможуть зорієнтуватися у всьому жанровому розмаїтті. Революція гідності спричинила значні зрушення в українській свідомості: інтерес до власного коріння і водночас пошук нової української ідентичності, прагнення поєднати тяглість традиції зі шляхом у майбутнє. Як наслідок — сміливі (а іноді й зухвалі) формальні та смислові експерименти, гра з різними жанрами та стилями. Усе це робить нову українську музику унікальним феноменом.
Подорож до серця електроніки
Сучасна електронна музика в Україні пройшла довгий шлях: від наївного замилування синтетичним звучанням до вишуканої інтелектуальної музики. Сьогодні українська електроніка — це метамова, платформа для комунікації різних жанрів та історичних епох, і як наслідок — нові, ні на що не подібні гармонії. Поєднуючи академічну класику з техно та гаузом, барокове звучання з сучасними аранжуваннями, ця музика стирає різницю у часі і просторі. Українська електроніка — це плавильний тигель, у якому можна змішувати все: від звуків природи і народних мелодій до індустріальних шумів. І завжди вийде щось справжнє: чи то культове звучання Скрябіна (у якому можна почути Depeche Mode та The Cure) чи то експериментальні YUKO.
Було би злочином супроти музичного мистецтва не згадати і про українську рейв-культуру, яка вилилася у вечірки та фестивалі на кшталт [СХЕМА] та “Strichka”. Під час локдауну українським музикантам довелося відмовитися від концертів і шукати альтернативні способи промоції. Так народилася серія live-сетів, які українські ді-джеї відіграли в замках у різних куточках країни. Поєднання дикої природи, витонченої архітектури та безмежжя електронної музики — усе це стало ще одним доказом усепереможності мистецтва і допомогло українцям долучитися до краси навіть у часи найбільшої непевності.
Музикантка і дизайнерка Zavoloka часто представляє Україну на міжнародних електронних фестивалях. Попри складність композиції, експерименти з гаузом і техно та чисту імпровізацію, її музика залишається щирою і автентичною. Один із найпотужніших треків Катерини — “Slavlennya” — містить реальні аудіозаписи, зроблені під час Євромайдану.
Техно-експерименти, академічна музика та аванґардні мотиви — це алхімія, яку створив український гурт DZ’OB. Цьому колективу вдалося створити власне фірмове звучання, який скидається на подорож різними жанрами та стилями — без жодних меж і кордонів. Творчі пошуки DZ’OB доводять, що класична музика ніколи не помирає, а лише втілюється в нових, щоразу інших формах, акумулюючи в собі колективну пам’ять та досвід багатьох поколінь.
Ще один сміливий український експеримент — дует YUKO, який поєднував прогресивне електронне звучання та архаїчний український мелос. Експериментуючи з автентичними піснями, віднайденими в етнографічних експедиціях, колектив пропонує принципово новий погляд на фольклор.
Новий український фолк: переосмислення традиції
У ХХ столітті радянська влада намагалася перетворити українську народну музику на поп-культуру, створивши натомість своєрідний симулякр — химерну суміш академічного співу та народних інструментів. Так виникли хор ім. Г. Верьовки, капели бандуристів та ансамблі народної музики — і це сприяло марґіналізації української культури, допомагало ізолювати її від “шкідливих” західних впливів. Так українська мистецька традиція опинилася в символічному ґето і, зрештою, її було знівельовано до кітчу та шароварщини. Якщо раніше слухати західну музику можна було лише крадькома і незаконно, то сучасні музиканти не бояться міжкультурної співпраці, інтертекстуальності та еклектики. Така відкритість української музики вивела народний мелос на принципово новий рівень.
Найпопулярніший за кордоном український гурт, “ДахаБраха”, створює досконало хаотичну етно-музику, сплітаючи в неповторну гармонію стилі та музичні традиції різних народів. Колектив грає традиційну музику у нетрадиційний спосіб, поєднуючи космополітизм із українською автентикою. Так українські народні пісні перероджуються, потрапляючи у світовий контекст. Еклектичний коктейль із музики карпатських гір, арабських, болгарських та угорських мотивів, бразильських та сенегальських ритмів у поєднанні з неймовірними візуальними образами — химерний і прекрасний спосіб презентувати світові нову візію української культури.
Інша музична експериментаторка, ONUKA (проєкт Нати Жижченко), перетворює свою музику на простір свободи, де експериментальне електронного звучання перегукується з архаїчною енергією народного співу. Використовуючи звучання сопілки, бандура та інших народних інструментів, ONUKA створює пісні, в яких чутно голоси природи і міста, переосмислення традиції та еко-критику вкупі з дивовижними візуальними образами. Нати Жижченко виходить за межі суто музичної сфери, експериментуючи з інтермедіальністю.
Гурт “Zitkani” сплітає докупи (і буквально, і метафорично)та поєднує різні підходи до мелодійності та музичної логіки. Так і народився унікальний музичний феномен: на стику українського народного мелосу, бразильських та африканських ритмів та перкусій. Легко перестрибуючи кордони між контрастними культурами, їхня музика залишається глибоко закоріненою в український контекст.
Rock hard, rap free
Українська рок-сцена ніби створена для фантастичних відкриттів. Окрім знакових і в Україні, і поза її межами гуртів як “Hardkiss” або “Stoned Jesus”, тут можна натрапити і на дивовижний ретровейв, як у “Secret Avenue”, і на канонічний психоделічний рок у виконанні “Atomic Simao” або навіть на новий жанр — павер-кантрі, запатентований гуртом «Пирятин».
Українська реп-культура — це не лише про музику, а й про гумор, (само)іронію, сатиру. А ще реп — це потужний інструмент соціальної критики. Приміром, треки української реперки Alyona Alyona — це ще й публічна позиція, протест проти булінгу та дискримінації у будь-яких виявах.
Інший геніальний репер, Курган, втілює нову ґенерацію митців. Поєднуючи ностальгійний ретровейв із поп-культурними інтертекстами із поп-культури та глибокою філософською лірикою, йому вдається бути трикстером і романтиком, щирим і водночас безмежно самоіронійним, а ще — балансувати десь між наївним мистецтвом і постмодерною філософією. Курган долучився до «Змови» — проєкту, що привертає увагу до історичних будівель Києва, котрі потребують уваги та фінансування, і зачитав реп у читальній залі Національної бібліотеки ім. В. Вернадського.
Нова українська музика — це не лише мистецтво задля мистецтва, а й простір для філософування та експериментів, а іноді навіть рушій змін у мистецтві та суспільстві. Сучасні митці використовують музику не лише як засіб самовираження, а й як іще одну мову, якою можна говорити про проблеми нашої цивілізації. Така музика здатна відродити давню мистецьку традицію та доносити українські ідеї світові. Однак передусім — це ще й дивовижна подорож у незбагненні світи нових мелодій та ритмів, подорож, у якій можна по-новому відчути Україну, послухати різні її голоси.
