До того, як почалося широкомасштабне вторгнення в Україну, Людмила (ім’я змінено) працювала на Новокраматорському машинобудівному заводі. Тепер підприємство простоює, потерпаючи від постійних російських обстрілів, але жінка не збирається сидіти вдома і чогось чекати. Вона долучилася до добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) «Краматорськ-2» і готується зі зброєю в руках давати відсіч окупантам пліч-о-пліч з чоловіками.
Згадує, як вранці 24 лютого прокинулися з чоловіком від гучних вибухів, але зізнається, що очікувала на це ще з осені минулого року, коли союзники почали попереджати керівництво України про майбутнє російське вторгнення, а біля українських кордонів почали накопичуватися російські війська.
«З 2014 року я все думала, що буде повномасштабне вторгнення росії. Твердо сказала собі, що піду на фронт, де буду або їсти варити хлопцям, або візьму зброю до рук. Таким чином налаштовувала себе», – каже вона.
І ось це сталося. До військкомату Людмила не пішла, бо, каже, розуміла, що її не візьмуть в армію чи Тероборону за станом здоров’я і через вік. Тож Людмила та її чоловік почали шукати в Краматорську добровольче формування, де вимоги до бійців не такі суворі. У підсумку через знайомого дізналися, що в місті створюється ДФТГ.
«Командир не хотів мене брати, казав: «Ти ж не візьмеш ящик вагою 30 кілограмів!» Я відповіла: «Візьму! Я ще більше можу!» Наполягала, що можу бути у складі ДФТГ. А ще інструктор зі стрільби переконав його, що у мене дуже гарно виходить стріляти, що я нормально все можу винести», – сміється Людмила.
З того часу, як вперше взяла зброю в руки, хвалиться, що в неї все виходить. Разом із чоловіками виїжджає на тренування: бійців добровольчого формування вчать стріляти, кидати гранати, тактиці в умовах вуличного бою в різних ситуаціях, тактичній медицині. Навчають наші та іноземні інструктори.
«Нескладно було з самого початку: мені показали, як розбирати зброю, як збирати. Що я відчула? Та нічого такого не відчула. Я розібрала і зібрала автомат кілька разів, потім ми поїхали на стрільби. Міцно його схопила і стріляла: боялась віддачі, але її не було, – розповідає Людмила. – Тяжко було на тренуванні з тактики – там у мене і м’язи боліли, і спина. Певне, працювали ті м’язи, які ніколи не працювали раніше».
Жінка каже, що коли родичі дізналися, що вона хоче долучитися до добровольчого формування, то почали відмовляти, казали: «Йди вари борщ». Але вона впевнена – жінкам на війні також є місце.
«Жінки там мають бути, адже вони іншого складу, ніж чоловіки, швидше знаходять вихід із ситуації. Якось у нас був момент на тренуванні: треба було підпалити сірник, щоб мушка не блистіла. Ні в кого сірників не було, тільки запальнички. Чоловіки такі: «Що ж робить? Що ж робить?» А я кажу: «Та ось паличка, підпаліть її, і все», – пояснює Людмила.
Звісно, з наближенням лінії фронту до Краматорська їй стає трохи моторошно, але це не головне:
«Я – нормальна людина, звісно, я боюсь. Але ще більше я боюсь нічого не зробити. Я зможу вбити орка, бо вони не прийшли до нас з добром, вони прийшли до нас вбивати».
Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) передбачене Законом України «Про основи національного спротиву» і відповідною постановою Кабінету міністрів України. Це вихід для тих, у кого з якихось причин не вийшло долучитися до Тероборони або до іншого роду військ ЗСУ, але є бажання захищати свою країну і своє місто.
ДФТГ підпорядковується керівництву Сил територіальної оборони, виконує завдання, які ставить командир Тероборони, але добровольці продовжують жити звичним життям, після тренувань і виконання завдань повертаються додому, тоді як військовослужбовці Тероборони під час війни живуть у казармах – вони є частиною Збройних Сил України.
При цьому членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов’язку проходження строкової військової служби чи військової служби за призовом під час мобілізації.
Для створення добровольчого формування достатньо п’ятьох членів ініціативної групи. Вони мають провести збори у присутності командира місцевої військової частини Сил територіальної оборони та представників органу місцевого самоврядування. Потім командир Тероборони надсилає до Служби безпеки України і Національної поліції документи для спеціальної перевірки кандидата на посаду командира добровольців.
Олексій Ладика, Краматорськ,
16.09.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
