Ірина Сажинська – поетка, прозаїкиня та ілюстраторка, яка майстерно поєднує слово і зображення у своїх роботах. У розмові, що проходила в рамках серії «Навколо книги», авторка поділилася своїми літературними пошуками, джерелами натхнення та особливостями творчого процесу.
«Я не знала, що це верлібр, але він уже тоді був у мені», – таким згадує Ірина своє знайомство з поезією, яке сталося ще в дитинстві, коли у вісім років написала свій перший вірш для мами.
Як зазначила авторка, її творчий процес має чітку структуру та математичну точність. Вона розглядає написання вірша як дотримання певного алгоритму, де кожен елемент має своє місце. Це дозволяє створювати цілісні й гармонійні твори, які резонують із читачами.
Те, що відрізняє лінію Сажинської у сучасному українському літературному процесі – це поєднання інтелектуальної глибини, чуттєвості та естетичної довершеності, що робить її одним із яскравих голосів сучасної української літератури.
В її творчому доробку чотири збірки поезії. «Приблизькість» побачила світ у 2016 році. За два роки вийшла книжка «Голубина пошта». Два інших видання «Cor humanum» та «Лемніската» потрапили до читачів відповідно у 2019 та 2024 роках. Вірші з них перекладено на іврит, англійською, польською, білоруською, російською, французькою, німецькою мовами.
Говорячи про свій шлях у літературі, Ірина підкреслила, що значну роль у її становленні відіграли літературні конкурси. Вони стали для неї не лише засобом самореалізації, а й аргументом у дискусіях із близькими, які не завжди підтримували її творчі прагнення.
«Я подавалася на всі можливі конкурси, щоб довести бабусі, що я роблю щось важливе», – зізналась поетка.
Іншою граню таланту Ірини Сажинської є участь в багатьох ілюстраторських проектах. Для неї поєднання поезії та ілюстрації має дуже велике значення. Про свою роботу з книгою вона говорить як про глибоко структурований процес, де слова і візуальні образи творять гармонійну єдність. Такий підхід дозволяє їй створювати книги, що стають не просто збірками текстів, а повноцінними мистецькими об’єктами.
«Все мистецтво в моєму житті я розглядаю крізь призму математики – кожен вірш, кожна ілюстрація мають свій алгоритм», – пояснює Ірина.
Вона – не філолог. У літературну творчість прийшла, маючи диплом фінансиста. Та і місце роботи – комунікаційниця ПрАТ «НЕК “Укренерго”, з першого погляду, не корелює з поетікою. Проте, Сажинська дивиться на це трохи інкаше.
«В моїй роботі дуже багато процесів задіяно, і кожен процес – це щось дуже значуще і відповідальне. Але сказати, що в мене є якась комунікаційна стратегія, я не можу, тому що працюю у внутрішніх комунікаціях. Це не зовсім про щось глобалізоване. Однак, всередині для своїх працівників ти маєш завжди бути гнучким і вирішувати дуже багато різних питань, розв’язувати їх, власне чим я і займаюсь, – пояснила вона. – Це може бути щось непередбачуване, що виходить за межі твого бачення якихось стратегічних цілей і тобі треба різко все змінювати, перелаштовуватись, підлаштовуватись. ну власне чим я і займаюся. Насправді, це дуже творчий процес. Якісь точні речі, точні науки і мистецтво – для мене взагалі невіддільне ціле».
