Як знайти себе на новому місці? У мирний час відповідь на це питання часто шукають люди, які не в повній мірі впевнені в собі. І не знаходять. Героїня цієї історії не така. Запас життєвої енергії в неї такий, що вистачить на будь-що. Можливо, справа у слов’янських коріннях. Спойлер: стародавні епоси тут ні до чого.
Закреслені плани на розвиток
Наталія Бондаренко – керівниця Фундації підтримки осіб старшого віку «Вік щастя» зі Слов’янська. П’ять років поспіль ця жінка спонукала бути активними людей поважного віку: вчила їх скандинавської ходи, комп’ютерній грамотності та бути суспільно корисними своїй громаді.
Через початок війни Наталія Бондаренко переїхала до Кропивницького та продовжила свою справу. Вже на новому місці опікується людьми поважного віку, закликає переселенців відновлювати емоційні ресурси.
Вона – відома у Слов’янську громадська діячка та активістка. Близько п’яти років тому вона створила Центр розвитку дорослих у складі місцевого Центру культури та дозвілля.
Разом з жінками віком 50+ почала займатись скандинавською ходою. Згодом за рахунок грантової підтримки придбала ноутбуки та відкрила клас комп’ютерної грамотності. Наталія разом з однодумцями робила усе можливе, щоб життя людей на пенсії було цікавим та корисним.
Усі плани щодо розвитку геть змінились 24 лютого поточного року. З першого дня війни Наталія разом з іншими небайдужими слов’янцями через волонтерський штаб стала допомагати нужденним. Вела онлайн-заняття з психології, аби хоч якось підтримати в ресурсі розгублених місцевих жителів. За кермом своєї автівки почала возити гуманітарку ще й до Харкова, а звідти вивозити людей з-під обстрілів.
Нове життя в Кропивницькому
У другій половині березня Наталії довелось самій уже виїжджати з рідного міста, надто небезпечно було там перебувати. Для прихистку обрала Кропивницький. У цьому місті не тільки рятувалась від війни, але й продовжила справу свого життя – інтеграцію людей поважного віку до активностей громади.
Їхати далеко від власної домівки Наталія не хотіла. Це одна з причин, чому зупинилась у Кропивницькому. Були й інші переваги, аніж, наприклад, їхати на захід України.
“Через громадську діяльність маю знайомих та друзів скрізь по Україні, в різних регіонах. Можна було б їхати хоч куди. Але вирішила зупинитись у Кропивницькому. Тут добре знайома з Вікторією Талашкевич, Гончаренко-центром. Напередодні восени була в Кропивницькому з навчальним візитом і закохалась у це місто. Мені тут спокійно та добре”, – так пояснює свій вибір для мирного життя Наталія Бондаренко.
Скандинавська хода в Ковалівському парку
Уроки скандинавської ходи стали новинкою для Кропивницького. Про колективні безкоштовні заняття місцеві жителі дізнались з соціальних мереж.
Наталія Гурдіян прийшла на перше заняття разом з подругою дитинства, з якою вчились в одному класі. 71-річна жінка із задоволенням долучилась до занять. Ходить двічі на тиждень.
Заняття проходять на свіжому повітрі в парку «Ковалівський». Цей парк розташований у центрі міста, туди зручно добиратись. Заняття триває до півтори години. Починають з розминки для всіх м’язів. Потім – «енергетичний зв’язок з Всесвітом», цікава вправа з медитації, спілкування з вітром та пташками. І приступають до ходи. Перед тим інструктаж з нагадуванням як правильно рухатись. Палиці для ходи допомогли придбати американські друзі. Наталія вивезла й свій комплект, але люб’язно надала його в користування.
“Ходимо три кола, слідкуємо за навантаженням, диханням та осанкою. Вік учасниць різний, від 50 до 75 років. На вихідних людей більше. Завдяки допомозі придбали також килимки. Як потеплішає, заняття будуть урізноманітнені. Додамо пілатес на даху Гончаренка центру”, – розповідає Наталія Бондаренко.
Придбати спортивний інвентар для занять скандинавською ходьбою та каремати для майбутніх занять йогою і пілатесом вдалося завдяки щедрим пожертвам земляків та їхніх друзів, котрі живуть у штаті Флорида, США
Коли учасниці навчаться тонкощам та правилам скандинавської ходи, то будемо робити вилазки на природу, в дендропарк або інші цікаві місця, – ділиться планами Наталія Гурдіян. Вже тут вона знайшла собі нових подруг, ходить не тільки заради здоров’я, а ще й заради спілкування. Охоче долучилась й до уроків комп’ютерної грамотності. Планує піти на східні танці та до групи психологічної допомоги.
Комп’ютерні уроки для початківців
Її однокласниця та подружка – Лілія Юрковська. Про уроки комп’ютерної грамотності також дізналась через інформаційні канали Гончаренко-центра. Приходила сюди раніше, коли запрацювала Дія, то хотіла поставити собі застосунок, навчилась ним користуватись.
Коли дізналась про уроки комп’ютерної грамотності, охоче долучилась. Радіє, що заняття безкоштовні. Працювати з ноутбуком тут вчаться з азів. Перший урок – як включити та виключити, слідкувати за зарядом батареї. Другий урок знайомились з клавіатурою. Попереду навчання як створювати текстовий документ та інші уроки.
Загалом курс комп’ютерної грамотності розрахований на два місяці занять. Він підходить тим людям, які взагалі не володіють комп’ютером. Навчимось набирати тексти, реєструватись у соціальних мережах, шукати в Гуглі. Завершимо тим, що людина зможе самостійно заходити в свій кабінет у Пенсійному фонді, користуватись онлайн-банкінгом та іншими сучасними зручностями, без яких ми вже не уявляємо свого життя.
Наталії вдалось вивезти ноутбуки зі Слов’янська. Тож для занять мають техніку для 10 людей водночас. Поки уроки проходять на базі Гончаренка Центру. Але Наталія Бондаренко мріє вже про окреме приміщення. Написала грантову заявку на донорів, може, вийде розширитись.
Для ресурсів переселенців
Першими, хто долучився до активностей «Віку щастя», стали місцеві жителі Кропивницького. Але Наталія докладає зусиль, щоб заняття змогли відвідувати переселенці, які втікаючи від війни, вимушено опинились на Кіровоградщині.
Сприяти адаптації переселенців та відновленню їх психологічних ресурсів – саме на це спрямовані активності, які пропонує «Вік щастя» та Наталія Бондаренко.
Громадська діячка розмірковує: іноді кажуть що таке не на часі. Яка скандинавська хода, які курси комп’ютерної грамотності, коли є купа невирішених проблем. Але Наталія, сама психологиня за фахом упевнена: усе на часі, усе це дозволяє відновити ресурс та починати бути корисними для найближчих, для громади.
“Це мій фронт і моя відповідальність. Те, чим я живу та дихаю, – каже Наталія Бондаренко про свою діяльність. – Уся активність спрчмована на розвиток людей старших за 50 років. Україна неминуче старіє. Але люид поважного віку не баласт для держави. Це можливість для розвитку, головне дати їм таку можливість бути корисними”.
Взаємопідтримка під час війни
Щотижня Наталія Бондаренко збирає групу взаємопідтримки. Це украй важливо під час війни, упевнена психологиня. Такі ж заняття в онлайн-режимі вже проходили в Слов’янську, коли розпочались військові дії. Формат живих зустрічей Наталія продовжила в Кропивницькому.
“У кризові часи, коли в країні йде війна дуже важливо мати змогу зібратись і поговорити. Поговорити про те, що хвилює, поговорити про майбутнє, про свої почуття та виклики сьогодення. І отримати підтримку – віднайти ті «перлинки», які допоможуть відновити психологічні ресурси і жити далі”, – каже про такі зустрічі їх організаторка.
Але те, що такі зустрічі необхідні – це зрозуміло. Наш психологічний стан – це також протидія ворогу, упевнена Наталія Бондаренко, якій вистачає власних сил та ресурсів бути корисною іншим.
Ольга Нікуліна, журналістка Антикризового медіацентру, фрілансерка, Краматорськ.
Стаття підготовлена під час перебування у Кропивницькому
18.05.2022
Матеріал підготовлений підготовлений у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії
