20 липня в Українському кризовому медіа-центрі відбулося обговорення «Діалогова платформа «У Процесі. Present continuous»: «Роль культурних інституцій в умовах війни». Зустріч була проведена за ініціативи та сприяння Українського дому та Українського кризового медіа-центру. Подія доступна в онлайн форматі.
Катерина Чуєва, генеральна директорка Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, заступниця міністра культури та інформаційної політики, розпочала дискусію із розмежування понять культурних інституцій та культурних закладів – чому українські «культурні інституції» досі називаються «закладами культури»?
«Між закладами та інституціями ніби ментальна прірва, треба змінювати це визначення. Інституції є суб’єктними і несуть частку відповідальності перед суспільством. Це відчувається у тих регіонах, де активні бойові дії, на них лягло основне навантаження по збереженню та виживанню. Культура має бути базисом, а не надбудовою. Органи державної влади мають бути лідером цього процесу – модерування суспільної дискусії», – підкреслила гендиректорка.
Ольга Вієру, директорка Національного центру «Український Дім», окреслила класичне визначеннятерміну «культурні інституції» – це заклади культури з важливими функціями, які представляють інтереси культури та суспільства. Спікерка наголосила, що інституції дозволяють трансформувати культурні цінності й орієнтири у суспільні практики.
«Зараз роль культури – підтримувати життєдіяльність суспільства, підтримувати митців, нести терапевтичну, рекреаційну функцію, щоб людина могла психологічно відволікатися від кризових моментів. Культура відповідальна за творення нових сенсів, з якими ми вийдемо з війни. Коли ще Київ був порожнім, ми зробили виставку на фасаді Українського дому та відкрили Кінопростір – відкрили Український дім для вільного входу. Моральний авторитет інституцій, їх спонукальна сила та чутливість до потреб суспільства нині вкрай важливі», – наголосила Ольга Вієру.
Анастасія Платонова, журналістка, редакторка, незалежна культурна критикиня,наголосила, щокультурні інституції – стовпи сучасної української культури, агенти і провідники змін.
«Розбудова культурних інституцій, переусвідомлення власних функцій, розворот до антропоцентричного погляду – за постмайданні 8 років українська культура зробила величезний квантовий стрибок в цей бік. Це зміна правил гри на системотворчому рівні. Об’єктивно, 24 лютого 2022 ми були в кризі державного сектору культури та тих інституцій, які дивляться у майбутнє та слухають свою аудиторію. Вийшло так, що ми з режиму розвитку перейшли до режиму виживання, почалося падіння до рівня реальної готовності», – сказала критикиня.
«Ми збираємо на кілька «Байрактарів» за три дні. Ми вміємо дотувати і донатити суспільним коштом те, в чому ми бачимо цінність. Але за кошти платників податків ми не можемо уможливити культурні проєкти. Тим більше коли йдеться про збереження культурної спадщини під час війни. У нас 2.5 тисяч музеїв. Ми не маємо права це втратити», – зазначила спікерка.
Павло Гудімов, український музикант, гітарист, колекціонер мистецтва, артменеджер, акцентував на тому, щобудь-яка громадянська позиція професіонала від культури є державницька.
«Культура надзвичайно персоніфікована, тож коли говоримо про державний та недержавний сектор – я відстоюю рівні права для державних та недержавних інституцій. Активність недержавного поля доведена кількісними та якісними показниками. Партнерство державних та недержавної сфер має наростати. Ми маємо позбутися рудиментів радянської системи, в тому числі термінологічних – перейти від закладів культури до інституцій. Це точка збору культури. Нам сьогодні слід подумати, як недержавний сектор підсилити на державному рівні», – сказав Пало Гудімов.
Він також додав, що війна дає умови особливого фандрайзингу в цей кризовий період. Приміром, щоб міста-побратими фінансували певні українські культурні проєкти через міжнародні, іноземні апарати, міжнародна співпраця вкрай необхідна.
«Росія за останні 20 років закріпила свої гуманітарні позиції у світі. Багато хто за кордоном не хоче прощатися із російською культурою й не помічає в ній елементів агресії. Якщо ми будемо далі вважати, що культура – це те, чим ми розважимося у вільний від робочий час, ми програємо всі війни на світі. Культура – це технологія, якою треба системно займатися», – підсумував спікер.
