У попередній частині ми розглядали загальні результати динаміки змін у мовній поведінці українців під впливом повномасштабного вторгнення. У цій частині ми опишемо, як відбувалися ці зміни залежно від статі, віку та освіти респондентів.
Почнемо зі статевого фактора.
- Суб’єктивна оцінка мовної поведінки та моделі переходів з української на російську і навпаки до і після вторгнення подібні у чоловіків і жінок.
- Певні відмінності є у ситуативному використанні російської. 37% жінок і 29% чоловіків до вторгнення використовували російську в спілкуванні з власними дітьми і 65% чоловіків та 55% жінок під час роботи. Соцмережі вели російською 36% жінок і 30% чоловіків. 12% чоловіків і жінок не послуговувалися російською у жодному із запропонованих у анкеті варіантів (з батьками, з партнером/кою, з власними дітьми, з друзями, під час роботи, у публічному просторі, з незнайомцями, у соцмережах).
- Після вторгнення показники пропорційно зменшилися: з дітьми російською говорять 16% жінок і 13% чоловіків; під час роботи – 24% чоловіків і 14% жінок, однак у соцмережах ситуація вирівнялася: чоловіки і жінки – по 2%. Російську припинили використовувати у всіх із перерахованих в анкеті варіантів на 5% більше жінок, ніж чоловіків (40% і 45% відповідно). Жінки стереотипно проводять більше часу з дітьми, тому частіше з ними спілкуються зручною для себе мовою, а чоловіки так само стереотипно частіше працюють. Щоправда, ці стереотипи не уточнювалися додатково в анкеті, тому це тільки припущення.
- До вторгнення чоловіки більше за жінок споживали російської музики, YouTube та українського російськомовного YouTube (45%, 59%, 64% проти 40%, 40%, 51%). Жінки більше споживали російських фільмів і серіалів, літератури та українських російськомовних фільмів і серіалів (30%, 34%, 45%, проти 25%, 29%, 38%). Ніякого російськомовного контенту не споживало 13% чоловіків та 17% жінок.
- Після вторгнення більше чоловіків продовжує дивитися російськомовний український YouTube (33% проти 16%). Але жінки значно охочіше відмовилися від всього російськомовного контенту, зазначеного в анкеті (73% проти 58%). У жінок було також більше труднощів під час зміни мовної поведінки (42% проти 35%).
Отже, жінки більш схильні до зміни мовної поведінки, ніж чоловіки, але у них також більше з цим труднощів.
З вікової перспективи мовна поведінка відрізняється значно суттєвіше. Респондентів поділено за такими віковими групами: 13-17 років, 18-25 років, 26-35 років, 36-45 років, 46-55 років, 56-65 років і 66+років.
- До вторгнення найбільш русифікованим було наймолодше покоління. Там зазначили повну українськомовність усього 9%, а повну російськомовність 45% (в інших групах повна російськомовність 12-29%). Двомовність із переважанням російської домінувала у вікових групах із 36 до 66+: 40-50% (у групах 13-25 р. – 27-30%).
- Після вторгнення група 13-17 р. найактивніше українізувалася (повна українськомовність 55%, повна російськомовність 0%). Повна українськомовність після вторгнення спадає з віком: 13-17 р. – 55%, 18-25 р. – 52%, 26-35 р. – 47%, 36-45 р. – 44%, 46-55 р. – 39%, 56-65 р. – 39%, 66+ р. – 38%. Російську й українську порівну після вторгнення найчастіше використовують у групі 56-65 р. – 16%, у наймолодшій групі цей варіант має 0%, у інших – 8 – 12 %.
- У питанні переходів з української на російську і навпаки ситуація подібна. До вторгнення українською без переходів говорило від 9% у наймолодшій групі до 27 % у групі 18-25 р. Найпопулярнішою була російськомовність із переходом на українську (від 43 до 55%). Російськомовність без переходу на українську була найпопулярніша в наймолодшій групі (36%) (в інших – 6-16%).
- Після вторгнення українськомовність без переходу переважає в групах від 13 до 55 років (51 – 60%); у найстаршій групі – 38%. Наступний найпопулярніший варіант – це українськомовність із переходом на російську (від 20 до 38% у всіх групах). Російськомовність без переходу залишилася найпопулярнішою в найстаршій групі, але всього 8% (в інших 1-2%).
- Ситуативне використання російської також сильно відрізняється залежно від віку. До вторгнення з батьками російською найчастіше говорила група 13-17 р. (73%), у групах 18-45 р. – 60-64%, 46-55 р. – 50 %, 56-65 р. – 30%, 66+ р. – 29%. Із партнером/кою російську найчастіше використовували у групах 26-65 років (54 – 60%); у групах 13-25 р. – 42%, у групі 66+ – 20%. Із власними дітьми російською найбільше послуговувалися групи 46-65 р. – 50% (66+ р. – 41%, 35-46 р. – 36%, 26-35 р. – 18%). Із друзями російською говорили 82% наймолодшої групи, решта груп – 57-72%. Група 13-17р. використовувала російську менше за інші тільки під час роботи, бо більшість із них ще не була працевлаштована (27% проти 50-64% в інших групах). У публічному просторі, у спілкуванні з незнайомцями і в соцмережах найбільш російськомовною була знов-таки група 13-17 р. (73% проти 46-51%; 73% проти 42-57%, 55% проти 17-43%).
- Після вторгнення наймолодша група 13-17 р. різко відмовилася від російської у ситуаціях, які перераховані в анкеті. Найбільше збереглося спілкування російською з батьками і друзями (по 36%), в інших ситуаціях від 0% у публічному просторі до 9 % з незнайомцями і в соцмережах. Останній показник теж найвищий серед усіх вікових груп (в інших – 1-4%). Із батьками найчастіше продовжують говорити російською групи 13-55 р. – 35-42% (56-65 р. – 16%, 66+ р. – 8% ); із партнером/кою 36-65 р. – 28-29% (інші 13-22%). Із друзями 13-17 р. – 36%, 66+ р. – 33%. 18-25 р. – 32%, в інших групах – 23-29%.
- Російське телебачення до вторгнення було найпопулярнішим серед найстаршого покоління (17%), на другому місці група 13-17 р. (9%) в інших – 2-3 %. Російські фільми і серіали були найпопулярніші в наймолодшій групі (82%) та групі 18-25 років (38%), в інших групах – 26-30%. Російську літературу найчастіше читали групи 13-25 років (42-46%) і найстарше покоління (42%), в інших групах 26-35%. Популярність української російськомовної музики до вторгнення спадала з віком (13-18 р. – 91%, 18-25 р. – 62%, 26-35 р. – 62%, 36-45 р. – 51%, 46-55 р. – 39%, 56-65 р. – 27%, 66+ р. – 25%). Переважна більшість наймолодшого покоління слухала російську музику (91%). Зацікавлення нею у старших групах спадало з віком за винятком найстарших: 18-25 р. – 60%, 26-35 р. – 55%, 36-45 р. – 39%, 46-55 р. – 30%, 56-65 р. – 24%, 66+р. – 33%. Так само з російським YouTube і блогерами (13-17р. – 91%, 18-25 р. – 75%, 26-35 р. – 65%, 36-45 р. – 46%, 46-55 р. – 33%, 56-65 р. – 23%, 66+р. – 25%), українським російськомовним YouTube і блогерами (13-17 р. – 100%, 18-25 р. – 70%, 26-35 р. – 67%, 36-45 р. – 56%, 46-55 р. – 46%, 56-65 р. – 45%, 66+ р. – 54%). Жодного російськомовного контенту до вторгнення не споживали 18-21% вікових груп 35-66+ р. У вікових групах 18-35 років таких було 9-8%. У наймолодшій групі 0%.
- Після вторгнення російське телебачення має всього 1% у групах 18-25 р. та 46-65 р. Наймолодше покоління повністю відмовилося від російських фільмів і серіалів, в інших групах (1-5%), російську літературу читають 18% у групі 13-17 р. та 11% у групі 18-25 р. (в інших – 2-8%). Так само слухають російську музику: у групах 13-25 р. 9% (в інших – 1-4%). Російський YouTube і блогерів споживають у всіх групах на рівні 7-11%. Українські російськомовні фільми шоу і серіали найпопулярніші у групі 66+ р. (29%) (в інших – 7-12%). Український російськомовний YouTube і блогери так само: 66+ р. – 46%, інші – 18-32%. Українську російськомовну музику продовжують слухати 27% групи 13-17 р., в інших – 7-16%. Повністю не споживають російськомовний контент 60-70% у групах 13-65 років і 42 % у групі 66+ р.
- Повернення до мовної поведінки з часів до вторгнення найбільше трапляється в групах 13-17 р. (54%) і 18-25 р. (32%) в інших – 18-25%. Однак бажана мовна поведінка у майбутньому в групі 13-17р. – повна українськомовність (91%), (у групах 18-65 р. показники 79-86%, у групі 66+ р. – 63%).
- Повністю позитивно на зміну мовної поведінки найчастіше реагувало оточення групи 66+ р. (75%), у групах 18-65 р. – 54-63%, а в групі 13-17 р. тільки 36%. Наймолодша група часто вказувала варіант «переважно позитивно, але декому не сподобалось» – 45%, (у групах 18-65 р. – 20-30%, у групі 66+ р. 13%).
- У групі 13-17р. під час зміни мовної поведінки виникало найбільше труднощів (64%), у групах 18-55 р. – 35-40%, у групах 55-66+ р. – 29%.
За результатами анкетування, молодші покоління були більш русифіковані, ніж старші, але після вторгнення вони рішучіше українізуються, хоча і трапляються повернення до попередніх мовних практик і труднощі при переході. Так само оточення молодших поколінь менш позитивно сприйняло їхню зміну мовної поведінки.
Відмінності серед осіб із різною освітою менш суттєві за поколіннєві.
- До вторгнення повну російськомовність задекларувало 28% респондентів із середньою освітою (19% з вищою і 17% зі спеціальною), двомовності з переважанням російської віддавали перевагу особи з вищою і спеціальною освітою – 42% (спеціальна освіта – 37%). Двомовність із переважанням української була трохи популярнішою серед осіб зі спеціальною освітою (19%) (вища – 13%, середня – 9%).
- Після вторгнення повну українськомовність задекларували 45% осіб із вищою та спеціальною освітою (37% – середня); двомовність з переважанням української: 42% – спеціальна, 37% – вища, 33% – середня. 4% осіб із середньою освітою після вторгнення повністю російськомовні (1% вища, 0% – спеціальна).
- Переважно українською з переходом на російську говорили до вторгнення найчастіше особи зі спеціальною освітою – 30% (вища – 20%, середня – 16%), російською без переходу особи із середньою освітою – 23% (вища – 13%, спеціальна – 12%).
- Після вторгнення російськомовність із переходом вказало 22% осіб із середньою освітою (вища і спеціальна – по 15%). Так само російська без переходу в осіб із середньою освітою зберегла найвищий показник, але всього 5% (1% – вища, 0% – спеціальна).
- До вторгнення з батьками російською найчастіше говорили особи із середньою та вищою освітою – 57% (спеціальна – 45%). Подібна ситуація у спілкуванні з друзями – середня і вища освіта – 68-69% (спеціальна – 57%).
- Після вторгнення російськомовність у різних ситуаціях, перерахованих в анкеті, зменшилися в трьох групах. У публічному просторі і з незнайомцями особи з вищою та спеціальною освітою почали менше вживати російську, ніж особи із середньою (8-10% і 10-11% проти 15% і 21%), хоча до вторгнення відмінностей не було. Ведення соцмереж російською так само найбільше збереглося серед осіб із середньою освітою (7% проти 1-2%).
- До вторгнення особи із середньою та спеціальною освітою більше споживали російських фільмів і серіалів, ніж особи з вищою освітою (52% і 41% проти 26%). Останні віддавали перевагу українській російськомовній музиці та YouTube і блогерам (51 і 58% проти 43-45% і 51-53%).
- Після 24 лютого 2022 р. особи із середньою освітою на 6-8% більше споживають російську літературу, музику, YouTube і блогерів та українські російськомовні фільми, шоу і серіали та музику, ніж особи з вищою та спеціальною освітою.
- 80% осіб із вищою і 88% зі спеціальною освітою у майбутньому прагнуть повної українськомовності (середня освіта – 74%). Двомовність із переважанням української – 15% осіб з вищою, 9% із середньою та 10% зі спеціальною освітою. Дві мови порівну – 10% із середньою, 3% з вищою і 1% зі спеціальною освітою. Повна російськомовність – 4% середня, 1% – вища і 0% спеціальна освіта.
- В осіб із середньою освітою виникало найбільше труднощів зі зміною мовної поведінки – 43% (вища – 39%, спеціальна – 31%).
Отже, особи з вищою та середньою освітою до вторгнення були більш русифіковані, ніж особи зі спеціальною освітою. Після вторгнення особи з вищою освітою дещо активніше українізуються, ніж особи із середньою освітою.
У наступній частині розглянемо відмінності, залежно від регіону, досвіду переселення та бойових дій.
ЛЕСЬ БЕЛЕЙ, Написано у співавторстві з аналітиком Олександром Ровняком
