1 жовтня відмічався День захисників і захисниць України. Чисельність Сил оборони перевищила мільйон осіб, які розподілились по різних напрямках. Проте, є спільні риси, за якими можна сказати, що перед вами український військовослужбовець. Які це риси, що успадкувала наша армія від козацьких традицій і що треба вдосконалити – ці питання обговорили учасники пресподії, організованої Експертною групою «Козацький фактор у російсько-українській війні».
Професор Українського католицького університету, доктор історичних наук Вадим Задунайський запропонував обговорити це питання в контексті досвіду 20-го окремого батальйону спецпризначення «Україна» окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького в боротьбі проти сучасної російської агресії.
Зі слів командиру підрозділу, підполковника Павла Куриленка, батальйон націлений на витривалий патріотизм та витривалу міцність духу.
«Ми не намагаємося за один бій з нашого воїна витіснити весь запал та енергію, щоб він через тиждень сказав, що більше не може. В повному розумінні того, що ми воюємо уже третій рік і завтра війна не закінчиться, ми маємо утримувати наш стержень, на прикладі тих воїнів, які протягом тривалого часу в неймовірно тяжких боях устоюють духом, збирати колективи, які в подальшому продовжуватимуть вести боротьбу і нарощувати міць збройних сил», – наголосив Павло Куриленко.
Вадим Задунайський висловив впевненість в тому, що те відчуття потреби захищати не лише себе свою родину, а рідний край і цю традицію, яка формувалася на цих землях впродовж століть від часів козацьких, а то й може і до козацьких часів, відчуття спадкоємності, бойового товариства, додаткового побратимства між окремими бійцями в підрозділі, лише посилюватиме українське військо і додатково відрізнятиме наш бойовий потенціал від ворожого.
З цими словами повністю погодився заступник командира 20 ОБСП «Україна» з психологічної підтримки персоналу, майор Володимир Кончиць. Опора на традиції дійсно допомагає підрозділу виконувати бойові завдання. Сприяє і Програма про національну свідому складову.
«Ми маємо великі козацькі здобутки, перемоги як минулому, так і в сучасному контексті, – зазначив він. – Застосовуючи історичну пам’ять, готуємо воїнів до довгого шляху, адже війна, на жаль, не буде короткою. Під час довгої війни важливо постійно нагадувати захисникам, що вони мають зберігати традиції, виховувати на них своїх дітей, передавати цей досвід майбутньому поколінню. У ворога цього немає. Вони манкурти, обдурені пропагандою. Вони одноразові солдати, куплені за одноразові виплати».
Вадим Задунайський поцікавився думкою гостей про те, чому навчила війна.
«Кожна війна чомусь вчить. Вступаючи в бойове зіткнення, ми плануємо одне, а бойове зіткнення завжди відбувається трошечки інакше. Чому найцікавішому найважливішому навчив досвід сучасної війни вас особисто, ваших бійців?», – запитав він.
На думку Володимира Кончиця, ця війна дає неоціненний і дуже дорогий досвід: «Вона нас вчить тому, що зупинятись на одному місці не можна не на жодну секунду. Маєш постійно розвиватися, досліджувати, що нового в технологіях відбувається».
Один з основних висновків Павла Куриленка полягає в тому, що для нього армія стала як лакмусовий папірець для країни.
«Ми досить швидко забули про те, що була Друга Світова війна, в якій країни, в яких була слабка армія, пали за кілька днів. Їх взагалі не могло б існувати, якби країни, в яких була сильніша армія, не відстояли свою демократію та демократію цих країн. Армія це дійсно лакмусовий папірець. Як країна поводить себе з армією, такий розвиток і чекає країну», – вважає Командир 20 Окремого батальйону спецпризначення «Україна» Окремої президентської бригади ім. гетьмана Б. Хмельницького.
