16 березня виповниться два роки від того дня, коли росіяни скинули надпотужну бомбу на Маріупольський Драматичний театр, в якому від обстрілів ховалися понад дві тисячі жителів міста. Скільки життів забрала ця трагедія достеменно невідомо, оскільки місто знаходиться в окупації і провести незалежне міжнародне розслідування немає можливості. За даними агенції AP, у зруйнованому театрі загинуло до 600 людей.
Повертаючись до цієї жахливої сторінки російсько-української війни, важливо не просто запам’ятати, а зафіксувати і мати докази. Таку думку висловив журналіст Олексій Ананов перед тим, як розпочати розмову з Максимом Рохманійко – молодим архітектором, дослідником, засновником Центру просторових технологій (CST). Це київська трансдисциплінарна група, яка працює на перетині архітектурних, розслідувальних, антропологічних та мистецьких практик. З початком ескалації війни Росії проти України CST працює із темою воєнних злочинів та порушенням прав людини. Центр співпрацює як з мистецькими й дослідницькими інституціями та низовими ініціативами, так і з правозахисними та криміналістичними організаціями.
Використовуючи технології просторового моделювання як способу дослідження міського середовища, Центр ставить за мету реконструкцію події, яка трапилася у Маріуполі 16 березня 2022 року. Рік тому на Венеційському Бієнале був показаний фільм «Місто в театрі», в якому завдяки архітектурному моделюванню вдалось відтворити історію солідарності в місці для театральних вистав. На другі роковини CST збирається продовжити цю тему, випустивши «Просторовий архів».
«Це місце, де зібрані різні матеріали. В центрі цих матеріалів є свідчення очевидців, які підкріплюються іншими медіа, зібраними нами. Ми досліджуємо цю атаку з різних перспектив. Специфіка полягає в тому, що наразі Маріуполь окуповано. На місці трагедії відбулось багато різних подій, і це стало ще одним інструментом російської пропаганди, яка звинувачує в атаці Україну. Сама будівля, так скажемо, реконструюється», – розповів Максим Рохманійко.
Те, що відбувається зараз на місці зруйнованого театру, він назвав шизофренічною паралельною реальністю.
В процесі роботи Центру вдалося знайти 60 людей, які були у театрі у момент вибуху. З 27 з них були проведені глибинні інтерв’ю. Надалі ще з 10 свідками провели так звані просторові інтерв’ю.
«Для цього ми побудували студію, в якій свідок сидить напроти екрану, і на ньому можна рухати, пересуватися у просторовій моделі. Такий підхід допомагає пригадати події. Ці свідчення у нас на сайті будуть опубліковані на другу річницю трагедії», – додав архітектор.
Він уточнив, що Центр просторових технологій не проводить розслідування, але зібрані матеріали можуть мати неабияку користь для тих, хто хоче притягнути винуватців до відповідальності за скоєний злочин.
«На рівні задуму ми не намагаємось працювати напряму ні з меморіалізацією, ні з судовими інституціями. В цих випадках шукаємо партнерів, в яких є велика експертиза з точки зору правозахисних і судових речей. На основі зібраних нами матеріалів їм простіше працювати. Так в нас є ряд відео, які ми покажемо за кілька тижнів. Це зроблено для прокурорів, з якими ми спілкувалися. Їм були дуже цікаві такі інструменти», – пояснив Максим Рохманійко.
З презентацією можна ознайомитись за посиланням: https://spatialtech.info/
