Фотовиставка «Displaced. 12 історій з України» – серія портретів людей, які були змушені покинути свої домівки через конфлікт на Донбасі та анексію Криму. Головна цільова аудиторія виставки – іноземна спільнота. Організатори хотіли донести до дипломатів, журналістів, лідерів думок та активістів інформацію про війну та окупацію в Україні. «Ми хотіли надати конфлікту людське обличчя, адже важко співчувати людині, про яку ти нічого не знаєш, а також відмежувати українських внутрішньо переміщених осіб від біженців з Близько Сходу, аби уникнути маніпуляцій», – розповіла Дар’я Жидкова, координатор проекту, Stabilization Support Services, під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Виставка розпочалася у Києві, подорожувала Україною, а за 2016-2017 роки виставка побувала у 6 європейських містах, зокрема у Брюсселі, Лондоні, Варшаві, Гаазі, а також у Страсбурзі у приміщенні Ради Європи. «Це дуже персональні історії. І вони пробуджують розуміння про ті виклики, з якими стикаються внутрішньо переміщенні особи по всій країні. Вони зміцнюють відчуття єдності, але водночас підкреслюють різноманітність та пробуджають надію на краще спільне майбутнє. Саме ці риси допомагають виставці знаходити відгук у серцях відвідувачів закордоном», – вважає Стівен Лойст, радник з гуманітарних питань Посольства Великої Британії в Україні.
Не дивлячись на те, що з початку анексії та війни в Україні минуло вже майже три роки, інформації про це не так вже й багато у європейському просторі. «Під час виставки, під час спілкування з людьми у Гаазі, мені здалося, що люди не так глибоко розуміють ситуацію, яка сталася в Україні з вимушеними переселенцями. Мені здалося, що після спілкування, вони більш реалістично дивилися на ситуацію. Медіа дуже здивовано слухали те, що я їм розповідав про своє життя, про те, що відбувається в Криму, чому я був вимушений покинути домівку, про репресії проти прихильників України, про зниклих кримських татар», – розповів Есат Алімов, герой виставки. «Найголовніше, коли найпростіший європеєць, не офіційна особа, яка володіє інформацією, проявляє людське розуміння та співчуття. Якщо ось таких європейців буде більше, вони будуть вливати на політиків, які приймають рішення. Демократію все одно робить народ», – вважає Олена Луценко, героїня виставки.
Саме поширення правдивої інформації про конфлікт в Україні може перехилити шальки терезів на нашу користь. «Ми повинні ділитися інформацією, це може змінити баланс у політичній ситуації. Ця інформація має поширюватися далі. Внутрішньо переміщенні особи мають право, щоб їхній голос почули», – переконана Малгоржата Соболевська, координатор виставки у Варшаві. Вона також закликала вести виставку і у маленькі міста.
