На сьогодні основні бар’єри у сфері зовнішньоекономічної діяльності – це надмірно жорстка і обтяжлива система валютного контролю, невпорядкованість державного контролю за дотриманням законодавства, надмірно обтяжливі процедури ліцензування, надмірні трансакційні витрати на укладення і виконання контрактів, непрозорі та складні процедури, необхідні для експорту харчової продукції, непрозоре застосування санкцій. Про це заявили під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі експерти програми USAID ЛЕВ за результатами аналізу чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з урахуванням системних рекомендацій Офісу бізнес-омбудсмена та консультацій з підприємцями.
Як результат жорсткого валютного регулювання, МСП реалізують лише 25-40% експортного потенціалу. Надлишкові технічні бар’єри змушують МСП витрачати при підготовці до експорту на 30-40% більше, а внаслідок недоцільних формальних вимог адміністративні витрати вищі на 15-20%, ніж могли б бути. Збитки МСП, що потрапили під санкції, сягають 25-100% неотриманого прибутку.
«Ці бар’єри (…) можна зняти достатньо легко – аби була воля і розуміння, як у сфері бізнесу, так і серед громадян, що саме через вихід на зовнішні ринки, через активізацію нашої торгівлі поза межами України можна досягти відновлення економічного зростання», – зауважила Тамара Соляник, Директор Програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні» (USAID ЛЕВ). Крім того, додала вона, потрібно не лише створити зручні умови для ведення бізнесу сьогодні, але й мати експортну стратегію на 10-20 років наперед.
Рекомендації експертів – подбати, щоб рішення у сфері валютного контролю були більш прозорими та обґрунтованими, а також – щоб відбувався моніторинг ефективності діючих валютих обмежень. Контроль пропонують зробити більш ризико-орієнтованим, щоб він поширювався на продукцію подвійного призначення і специфічну продукцію. Також рекомендують спросити вимоги щодо зовнішньоекономічних договорів і контрактів і порядок отримання ліцензії, усунути недоцільні технічні бар’єри, зробити процедуру застосування санкцій прозорою і обґрунтованою. «Концепція однакова, але, щоб одне питання не тягнуло на дно інші, ми пропонуємо розділити їх на декілька напрямків. Перший законопроект має стосуватися усунення бар’єрів при здійсненні експорту товарів (вирішення адміністративних і технічних питань), другий – лібералізація щодо валютного контролю […]. Третій – щодо лібералізації регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У першу чергу це стосується процедур ліцензування, санкцій і подібного», – запропонував Любомир Чорній, старший експерт Програми USAID ЛЕВ. Такий підхід підтримує і народний депутат Вікторія Пташник. «Думаю, USAID ЛЕВ із задоволенням збере усі пропозиції, для того, щоб ми виходили на три законопроекти і спробували знайти союзників в особі Мінекономіки із Національним банком і ДФС. […] Не виключаю, що, як результат цієї роботи, ми вийдемо на певний компроміс між бізнесом і регуляторними органами, але я вважаю, що навіть компромісна позиція варта того, щоб до неї прагнути», – зазначила вона.
На думку Тетяни Короткої, заступниці бізнес-омбудсмена, у першу чергу треба звернути увагу на валютне регулювання і законодавство у сфері ЗЕД. «Сьогодні у нас є безпрецедентний момент підтримки з різних сторін, для того, щоб ці бар’єри зняти, і ми працюємо як на підзаконному рівні, так і щодо пропозицій на рівні законодавства. […] Вже сьогодні урядовою програмою дій передбачено підготовку нової редакції закону України про зовнішньоекономічну діяльність. Ці ідеї підтримують як міжнародні фінансові організації, так і НБУ, і ДФС. Уряд має цю амбіцію, але чи буде це нова редакція як нова редакція, чи законопроект про внесення змін – поки що невідомо. Але ця робота вже розпочалася», – зазначила вона.
Ігор Снітівкер, залучений експерт Програми USAID ЛЕВ, звернув увагу на те, що зараз для бізнесу немає простої і зрозумілої «дорожньої карти» для експорту. «Наявність державної експортної стратегії бізнесу не допоможе. Перший крок зроблено, але бізнес чекає на продовження у вигляді регіональних стратегій. Галузевих експортних стратегій також немає. Національна експортна стратегія має стати початком, а її продовженням – експортна стратегія компанії. Тоді це буде працюючий інструмент», – зазначив він. Також українським підприємцям бракує державних програм і досліджень, спрямованих на підтримку експорту.
