Доброго дня,
Минулого тижня безпекова ситуація на сході України залишалася нестабільною.
На минулому тижні СММ ОБСЄ зафіксувала понад 5300 порушень режиму тиші.
У травні ми зафіксували близько 28 000 порушень режиму тиші.
Принаймні 2248 з них були спричинені зброєю, яка мала бути відведена відповідно до Мінських угод.
Як ви можете очікувати – з урахуванням використання цієї зброї – минулого місяця ми зафіксували 430 одиниць зброї, яка мала бути відведена згідно з Мінськими домовленостями.
Коли згадується важке озброєння, заборонене Мінськими домовленостями, часто мова йде про великокаліберну зброю з великими масштабами ураження; зброю, яка вражає значні площі, і тому ні за яких обставин не повинна використовуватися в забудованих міських районах; наприклад, реактивні системи залпового вогню.
Типова реактивна система залпового вогню «Град» здатна стріляти некерованими залпами до 40 ракет, кожна з яких містить понад 3000 фрагментів, які можуть впасти на території площею до 54 тисячі квадратних метрів. Будь-хто у цій зоні – у тому числі цивільні особи – може бути вбитий або поранений.
Загалом у травні ми зафіксували 48 випадків розміщення РСЗВ із порушенням визначених ліній відведення на території, яка не контролюється українською владою, та 22 випадки – на території, контрольованій українською владою.
Ми зафіксували й інші порушення Мінських угод та пов’язаних з ними домовленостей.
Ми бачимо міни вздовж усієї лінії зіткнення, мін – невибіркової зброї – тисячі, видимих і невидимих.
Так, 30 травня ми бачили встановлені міни поблизу контрольованого урядом Травневого.
І ми бачили їх поблизу непідконтрольного уряду Обозного 3 червня.
Сторони не лише не проводять розмінування, вони насправді закладають ще більше мін.
Зокрема, ми бачили це 5 червня у межах зони розведення сил у Золотому, на території, контрольованій українською владою.
А також біля пункту в’їзду-виїзду Майорськ 2 червня, на території, що не контролюється українською владою.
Це зони, де мін не має бути, де сторони погодилися не лише провести розмінування, але й не закладати нових мін. .
Ми також зафіксували інші порушення.
Розведення сил, яке до недавнього часу принаймні частково здійснили у декількох пілотних районах, зараз явно ігнорується.
Фактично, замість розведення сил, ми бачимо очевидні ознаки подальшого зближення сил в інших місцях уздовж лінії зіткнення.
Вчора разом з декількома колегами зі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ я був у селищі Чигарі, поруч із Південним.
Деякі люди явно були налаштовані не дати нам бачити, що там відбувається.
Як тільки ми увійшли в цей район, пролунали два постріли, менш ніж в 100 метрах від кількох моїх колег, а потім серія пострілів з легкого озброєння, які були оцінені як попереджувальні та які супроводжувались віддаленими вигуками, щоб ми не рухались далі. Все це відбувалося незважаючи на те, що сторони надали нам чіткі гарантії безпеки для здійснення моніторингу у цьому районі.
Проте ми повернулися у цей район і встановили низку важливих фактів.
Українські Збройні сили присутні у Чигарях, ми це бачили.
У цьому районі відбувалися інтенсивні бойові дії. Про це свідчить те, що багато будинків повністю зруйновані; спалені вщент.
І коли у населений пункт заходять військові, і інтенсивність бойових дій зростає – цивільні громадяни виїжджають.
Під час нашого візити у цей район у лютому, ми зафіксували, що там проживали близько 150 людей.
Зараз залишилося лише близько 20.
Більшість мешканців виїхали до Горлівки чи Троїцького, де ми також спілкувалися із внутрішньо переміщеними особами.
Вчора у Чигарях ми зустрілися з однією внутрішньо переміщеною особою, яка повернулась до села, щоб забрати деякі речі.
Історія цієї людини – не винятковий випадок.
Від його дому майже нічого не залишилося – лише тліюча купа сміття; те, що він створював протягом усього життя, пішло з димом.
Серед його втраченого майна була книжкова колекція – понад тисяча книг, які він зібрав протягом усього життя.
Мудрість, навчання, правда та прогрес примусово призупинені – знищені екстремізмом, непримиренністю та насильством.
У лютому ситуація в Чигарях була напруженою, але селище не було зруйнованим. Тут не відбувалося бойових дій. Будинки були цілими, мешканці могли спати у своїх ліжках вночі. У цьому районі перебували лише цивільні особи.
Тепер реальність інша. Тут присутні солдати і зброя. Присутні бойові дії, руйнування, страх. Нормальне життя всієї громади припинилося. Ті нечисленні мешканці, які залишилися, сплять під ліжками. Будинки зруйновані. Зараз це дуже мілітаризоване місто-привид.
Вчора ми зробили низку фотографій, які, поруч із фото, зробленими у лютому, дають певне уявлення про те, що сталось із колись мирною громадою.
[СЛАЙДИ]Вони говорять самі за себе.
Дві різні реальності.
Дорогі друзі,
Через нестабільну безпекову ситуацію неминуче страждають цивільні; і не лише внаслідок однієї причини.
Внаслідок погіршення безпекової ситуації у травні призвело до 43 підтверджених жертв серед цивільних осіб, із них 11 загинули, 32 отримали поранення.
Інші випадки ще на стадії верифікації, і тому ми очікуємо, що кількість підтверджених жертв серед цивільних осіб буде зростати.
Погіршення безпекової ситуації – а точніше, нестабільність, яку підтримують та розпалюють сторони – особливо помітна в районах Донецької фільтрувальної станції та навколо неї.
Минулого тижня ми зафіксували близько 600 порушень режиму тиші у радіусі 15 кілометрів навколо станції.
Цей рівень небезпеки потенційно може вплинути на життя більш ніж 300 тисяч людей, які залежать від постачання питної води зі станції.
І ці наслідки вже відчуваються.
Загрози, пов’язані з порушеннями режиму тиші та постійною наявністю вибухових пристроїв на під’їзних дорогах навколо об’єкта, призвели до того, що СММ ОБСЄ була змушена призупинити свою посилену присутність на підприємстві.
Такі загрози також означають, що жінки та чоловіки, які працюють на підприємстві, більше не можуть виходити на роботу.
Ці люди – переважно жінки – проявили надзвичайну мужність.
Їх обстрілювали – в одному з випадків, у квітні, п’ятеро працівників станції були поранені.
Щодня, коли люди працюють, щоб забезпечити наявність питної води, навколо них летять кулі і снаряди.
Вони вже зробили більше, ніж будь-хто міг би попросити.
Неозброєні цивільні спостерігачі СММ ОБСЄ також зіграли свою роль.
Вони також виконали свої зобов’язання.
Вони теж важко працювали – проходячи крізь ті ж самі загрози – щоб станція залишалась відкритою.
Єдині, хто не виконав своїх зобов’язань, єдині, хто неодноразово порушували свої обіцянки – це сторони конфлікту.
Понад 600 порушень режиму тиші на об’єкті та навколо нього минулого тижня.
Більше 600 разів вони не виконали своїх зобов’язань.
Більше 600 разів вони не дотрималися своїх обіцянок.
Наслідки відчуватимуть на собі понад 300 000 цивільних осіб з обох сторін лінії розмежування.
Але відповідальність лежить безпосередньо на сторонах конфлікту.
Кожна дія має свої наслідки; і з цією нестабільністю, мені прикро думати про те, якими будуть загальні наслідки.
Доміно падає.
Дорогі друзі,
Нестабільність – це природний стан, який деякі називають станом природи.
Створення ситуації безпеки – забезпечення для людей можливості жити без страху бойових дій – вимагає важкої роботи.
Заради безпеки необхідні узгоджені заходи.
Необхідне дотримання узгоджених заходів.
Необхідна дисципліни.
Необхідно, перш за все, щоб ті, хто погодився вжити необхідних заходів для створення безпечної ситуації, забезпечували виконання цих заходів.
Щоб вчинки відповідали словам.
Тут нічого складного немає.
Усуньте причини небезпеки – озброєння та військових – і припиніть стріляти.
