Проєкт забудови промислової пам’ятки Києва – заводу Ріхерта та броварні Псьол викликав занепокоєння громадських організацій. Від час брифінгу «Реновація чи руйнація» вони поділились своїм баченням ситуації.
«Всі, думаю, погодяться, що є старі промислові закинуті зони, які потребують відновлення. Як і старі будинки, які в багатьох частинах Подолу просто стоять понівечені. Власники, які мають в аренді цю землю, дуже часто допускають це знищення, щоб потім знести, сказати, що відновити неможливо, і збудувати те, що їм треба. Але оці кілька гектарів – це не лише про цю частину Подолу. Це питання щодо всього Подолу, адже забудовник наразі заявляє, що хоче побудувати з десяток будинків висотою 36 метрів. Це створює дуже небезпечний прецедент. Що тоді заважає у випадку з відомим «Будинком – Монстром», який стоїть в центрі, запитати, чому там лише 27 метрів? Ми всі розуміємо, на що перетвориться Поділ, якщо його просто забудувати величезними висотками», – зазначила представниця добросусідської спільноти “Подоляночка”, Голова ВО “Автомайдан” Катерина Бутко.
Активістка заявила, що запитувала представників забудовника, чи порахували навантаження, яке складається на інфраструктуру? Чи порахували збільшення автівок і людей на ту інфраструктуру Подолу, яка є достатньо старою?
«Жодних порахунків як таких немає. Коли у нас таке відбувається в країні і коли наші міста на сході повністю стираються в пил, ось таке продовження старих методів, які зараз відбуваються, не те, що дивує – воно максимально злить», – зазналась вона.
Серед всіх мурованих об’єктів, де варили пиво, які збереглися в Києві, це найстаріший. Так вважає києвознавець, автор публікацій, лекцій про індустріальну архітектуру старого Києва Антон Короб.
«Це підприємство було засновано спочатку Олександром Генінгом – виходцем з Ліфляндії, а потім в 1858 році перейшло у власність до Степана Івановича Псьола. Хто така родина Псьол для України взагалі? Засновником цієї династії був військовий кантаржий Михайло Псьол. Це була така посада на Січі. Його онук був знайомий з Тарасом Шевченком, як і сестри Глафіра і Олександра. У передмові до другого видання Кобзаря Тарас Григорович відмітив чудовий вірш Олександри Павлівни «Священна вода», сказавши, що у москалів нічого подібного немає», – розповів краєзнавець.
Сьогодні він звернувся до архівів, що доповнити матеріали, які свідчать про історичне значення цього об’єкту.
Є і позиція культурної спільноти Подолу. Її висловила представниця Клубу на Кирилівській і ГО “UNight” (обʼєднання культурних кластерів електронної музичної спільноти)Анастасія Сирадоєва.
«Ми сусідствуємо з Ріхартом, і тому дуже хочемо протидіяти цій забудові. Історія не знає прикладів співіснування креативного кластеру і великої житлової резидентської забудови. Якщо уявімо собі ситуацію, що в цей житловий комплекс за декілька років заїдуть люди, то це безумовно призведе до значного навантаження на інфраструктуру Подолу. Потрібно буде відкривати торгівельні центри, супермаркети, будувати нові дороги. Внаслідок цього підвищуватиметься оренда і всі культурні кластери цього не витримають. Не слід забувати, що індустріальна частина Подолу стала такою живою завдяки цим культурним кластерам. Вони привели туди людей», – наголосила вона.
Про те, яким міг би бути завод Ріхарта і майбутнє цієї території, розказав представник пам’ятко-охоронної спільноти «Спадщина» Анатолій Погорілий.
«Спільно з іншими громадськими організаціями нами була розроблена концепція. Це початкове бачення. Воно звичайно буде доповнюватись, але навіть по ньому зрозуміло, яке велике майбутнє може бути у цього простору. Його оточують гори Щекавиця і Юрковиця. Потенціал у цих місць дуже великий. В майбутньому там може бути екскурсійні маршрути, туристичні і рекреаційні місця з мінімальним входом туди благоустрою для того, щоб не порушити той природній комплекс, який там існує», – відзначив представник «Спадщини».
З його слів, велику цінність має і сама будівля заводу. Це пам’ятка, яка несе частину історії міста Києва, повинна залишитись. Не тільки фасадна будівля. Велику цінність мають будівлі пивоварні Псьол, з якої починалась ця промислова зона.
«Окрасою цієї території може бути озеро Юрковиця. Якщо буде можливість реалізувати цю паркову зону, то більшість подолян з радістю будуть відвідувати не тільки бетонну набережну, яку ми маємо, а і такий більш компактний об’єкт водного середовища. Теперішній стан пам’ятки не викликає бажання відвідати це місце», – додав Анатолій Погорілий.
