Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства» на тему «Як відбуватиметься повоєнна відбудова України?» у рамках спецпроєкту «Україна у вогні».
«Україна у вогні» – це спецпроєкт Українського кризового медіа-центру, Євроатлантичного курсу та Аналітичного центру УКУ. Він містить експертні відеоролики, покликані пояснити та проілюструвати основні меседжі українських представників місцевого самоврядування, посадовців, активістів та експертів, які є найбільш актуальними на порядку денному та створені для отримання переможної відповіді України на військову агресію Росії.
Виступ прямою мовою:
В Україні продовжується війна. Росіяни продовжують наносити чергові ракетні удари по українських містах і селах. Бомблять залізницю. Але нам потрібно думати вже про відновлення країни, регіонів.
Для цього потрібно зробити низку серйозних кроків, зокрема потрібно зрозуміти, як ми будемо планувати відновлення, яке для цього потрібно законодавство, і які підходи варто застосувати. Як на мене, сьогодні в Україні є сформована система законодавства для регіонального розвитку. І оця система законодавства і система фінансування регіонального розвитку може бути покладена в основу законодавства та фінансування відновлення України та її регіонів.
На що тут варто звернути увагу? Перше, ми повинні зрозуміти, що зараз через війну з Росією і через те, що Росія буде існувати, як постійна загроза, нам варто подивитись на нове макрорегіональне районування України.
Території, які розташовані вздовж кордону з росією і білорусією – це регіони підвищеної небезпеки. Вони зараз найбільше постраждали від війни і вони завжди будуть під загрозою чергових російських атак. Умовно ці регіони можна назвати «східний фронтир». Щодо них держава має думати, яку застосовувати спеціалізацію регіональних економік, що робити з містами, як вони мають розвиватися у цій території і яким чином стимулювати бізнеси, щоб вони туди поверталися і розвивалися. Це дуже не просто.
Другий умовний макрорегіон, його можна назвати «центральна опора». Це регіони, які межують з регіонами першого фронтиру. Це регіони, які сьогодні забезпечують стійкість військового опору. І через них буде здійснюватися притік робочої сили, коштів і матеріалів у регіони для відбудови. Це частково Київська область, Полтавська, Кіровоградська, Вінницька, Черкаська.
Третій макрорегіон – це «західний тил». Це території, які найдалі знаходяться від Росії і Білорусі. Вони мають найменшу ступінь вірогідного сухопутного втручання російських військ. І тут має концентруватися оборонна промисловість України. Тут забезпечується тил і функціонування всієї держави.
Із розумінням такого макрорегіонального підходу ми самі почнемо дивитися на нашу територію більш об’єктивно. Тому що не можна закривати очі та ту загрозу, яка буде постійно з боку російської федерації.
Наступна річ, про яку нам потрібно говорити: як класифікувати території, які були сильно уражені російськими окупантами. Як на мене, потрібно визначити певний статус уражених територій, як колись було після Чорнобиля: І, ІІ, ІІІ категорії. Певні кваліфікаційні ознаки визначають, скільки інфраструктури, житлової сфери було зруйновано в цих регіонах, скільки населення втратили. І, відповідно до таких територій, мають готуватися плани відновлення.
Тут ще одна важлива річ. Яким чином планувати це відновлення? Ми повинні розуміти, що є ключові точки, ключові міста, які тримають Україну разом. У першу чергу – це Київ, столиця – безумовний лідер серед регіонів. Саме тут концентруються основні капітали, основна робоча сила. І це символ української держави. На сході таким центром є Харків. На заході – Львів. В центрі – Дніпро. На півдні – Одеса. Тому відновлення України в першу чергу має передбачати відновлення «таврової балки» із цих міст, які фактично тримають Україну разом. У першу чергу мова йде про відновлення Києва. Створення доступності інших українських регіонів до Києва – передусім Харкова, Дніпра і Одеси.
Звичайно, ми повинні розуміти, що для відновлення найбільш уражених територій потрібно дуже багато будівельних матеріалів. Тому потрібно відразу думати і про закупівлю модульних заводів з виробництва будівельних матеріалів, які можуть бути швидко змонтовані в найближчій відстані від найбільш уражених територій. Це спростить логістику, доставку будівельних матеріалів.
Також постає питання, яким чином планувати території, які ми відновлюємо. Я переконаний, що значну частину зруйнованого навряд чи можна взагалі відбудувати. У багатьох випадках деякі об’єкти мають бути доруйновані остаточно, території розчищенні і мають бути збудовані нові об’єкти, які необхідні для цих територій на нових технологічних умовах і на новому плануванні. І тут, коли ми говоримо про просторове планування, надзвичайно важливо розуміти такі ланцюжки: коли робота, соціальна сфера і місця проживання дуже зручно розміщенні один до одного, щоби просто забезпечувати доїзди, просто забезпечувати надання послуг і якісне житло. І тут ми не повинні попасти в крайність, коли спробуємо швидко побудувати багато тимчасового і потім буде не зрозуміло, що робити з тим тимчасовим. Тому уже зараз необхідно створювати групи архітекторів, які би розробляли типові проєкти з нових матеріалів, які можна досить швидко будувати. Але ці проєкти повинні мати дуже прості способи зміни візуалізації, щоб це були не однакові коробки-хрущовки, а відрізнялися зовні. А прив’язка і структура внутрішніх площ може бути однаковою уніфікованою для спрощення будівництва і обладнання необхідними вузлами і технікою.
При цьому варто зрозуміти те, що загроза війни буде зберігатися, поки зберігається Росія, потрібно передбачати відповідні системи захисту у новозбудованих чи оновлених містах. Передбачати можливості резервних постачань електрики, водопостачання, заходів безпеки. На етапі планування відбудови повинні розуміти, що децентралізація і деконцентрація має пройти у ті сфери, де донедавна ми думали, що концентрація і економія на масштабі є головним. На жаль, це не так. Головним є збереження людського життя, створення умов для виживання, для екстремальних ситуацій. Це потрібно розуміти при плануванні.
