Центр підтримки переселенців із Мелітополя та Мелітопольського району запрацював у Запоріжжі всередині червня, коли міська влада міста побачила, що кількість мелітопольців-переселенців збільшується.
«Чому саме Запоріжжя? Бо це – перша зупинка, де люди відчувають себе на свободі. Вони розгублені, налякані, стомлені, потребують підтримки та розмірковують над тим, їхати далі чи лишатися, – розповідає керівниця відкритого простору допомоги «Саме тут» Катерина Кучина. – Ми всі, хто тут волонтерить, пройшли «дорогою життя», по кілька діб ночували на блокпосту під Василівкою. Тож основне завдання, яке поставили на меті: зробити так, щоб в одному місці можна було отримати стовідсоткову підтримку та відповіді практично на всі запитання».
І це вдалося. Кожен метр приміщення, в якому розмістився простір «Саме тут», відведено під певний напрямок, сформований за запитами відвідувачів. На вході людей кожного буднього дня з 9-ї до 15-ї години зустрічають координатори, котрі з’ясовують потребу і направляють до фахівця. Загалом до простору підтримки за час його роботи звернулись понад 2250 жителів міста Мелітополь та більш ніж 1800 вимушених переселенців із Мелітопольського району. Не відмовляють у допомозі й жителям інших громад, якщо ті звертаються. Наприклад, переселенцям із Василівської громади виділили ціле крило будівлі.
«Найперші питання – житло та їжа. Ми маємо можливість поселити на тиждень у гуртожиток, працюємо над збільшенням цього терміну. Але спочатку люди реєструються в черзі «Саме тут», їм дають талончик на гуманітарну допомогу і вони одразу ж можуть її отримати, – проводить екскурсію простором підтримки пані Катерина. – Тут з будь-яких питань консультують наш юрист або юрист благодійного фонду «Право на захист», тут – заклади освіти, за цим столом можна записатись на безоплатну консультацію чи заключити декларацію з сімейним лікарем через медичну клініку Святого Миколая».
До речі, не всі мелітопольці поспішають підписувати новий документ із медиками, сподіваючись скоро повернутися додому. Тому користуються послугами трьох сімейних лікарів і педіатра, котрі також виїхали з окупованого міста і ведуть прийом у просторі підтримки «Саме тут».
Щосереди в центрі підтримки працюють представники пенсійного фонду, щочетверга – фахівці обласного центру зайнятості. Користуються попитом консультації психологів, особливо – дитячих, та експертів, котрі допомагають оформити міжнародну допомогу. А найважливішим досягненням простору «Саме тут» став колцентр.
«Фактично наші фахівчині – єдиний місточок між окупованими та неокупованими територіями. Вдень вони приймають і обробляють понад 150 заявок щодо соціального захисту, евакуації, різноманітних виплат, доставки ліків, продуктів, засобів гігієни тощо, – розповідає співрозмовниця. – Буває так, що зберемо потрібну допомогу, навіть вдається її доправити, але виникає проблема на місці: ми не можемо наражати жителів окупованого Мелітополя та прилеглих сіл на небезпеку і наполягати, щоб вони стали центром прийому-видачі посилок. Люди з інвалідністю не можуть самостійно отримати потрібне, ще й Укрпошта свої відділення закрила. Тому доводиться продумувати логістику до дрібниць, передавати маленькими партіями».
Йдемо далі простором «Саме тут», заходимо в зону відпочинку та анімації. Тут можна попити чаю-кави зі смаколиками, чекаючи на розв’язання питання. Волонтери задіяли й прилеглий сквер: там зона очікування для дорослих і місце занять та ігор з аніматорами для малечі.
«Я – мама трьох дітей. Виїхали ще в травні, – розповідає переселенка з Мелітополя Валерія, котра з донечкою щойно побувала на майстер-класі. – Коли приїхала до Запоріжжя, просто руки опускалися. В інших центрах видачі допомоги доводилося приходити на 6-ту ранку і вистоювати кілометрові черги. А тут – упродовж 10 хвилин можна вирішити проблему. До того ж, постійно дізнаюся про заняття для дітей і допомогу в нашому спільному чаті. Тож дуже задоволена, що маємо такий центр підтримки».
Окреме, не менш болюче питання, – евакуація. «Зеленого коридору» росіяни давно не дають, тому волонтери простору підтримки «Саме тут» знаходять можливості безоплатно вивозити мелітопольців з числа малозахищених категорій, переважно мам із дітьми. Тільки за липень так вдалося вивезти з окупації 150 осіб.
Коли до простору підтримки почали звертатись мелітопольці, в яких викрали знайомих або рідних, тут організували окремий напрямок роботи – «Службу пошуку викрадених осіб». Відповідає за нього Сергій Прийма, котрий сам тривалий час перебував у полоні російських військових, а тому знає нюанси і разом із фахівцями може допомагати та давати кваліфіковані поради.
Єдине, що поки не вдалося зробити, за словами моєї співрозмовниці, – це створити на території простору підтримки «Саме тут» пункт, де вимушені переселенці отримували би довідки ВПО.
«Дуже хочемо зробити, щоб усе було в одному місці і нашим переселенцям не доводилося бігати різними структурами, витрачаючи час, емоції… Тобто створити такий міні-ЦНАП. Ми маємо все: і приміщення, і бажання. Але юридично Мелітопольська міськрада перебуває в окупації, деякі реєстри заблоковані, а, отже, видавати певні довідки чи подивитись статус пільг, взяти на облік нових користувачів соцпослуг тощо наразі законодавчо неможливо, – каже Катерина Кучина. – Тож продовжуємо шукати вихід із ситуації та вірити, що все вдасться».
Юлія Сафронова, Запоріжжя
18.08.2022
Фото автора
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
