Український кризовий медіа-центр все частіше запрошує експертів для обговорення роли відомих імен в українській історії, і кожного разу учасники дискусій легко знаходять порівняння із сьогоденням. Так сталося і на зустрічі «Навколо постаті: Павло Скоропадський».
«В контексті людини війни ця постать була досить імпозантна, – підкреслив доктор історичних наук, координатор експертної групи “Козацький фактор у російсько-українській війні” Вадим Задунайський. – Він особисто мав георгіївську зброю, що в російській імперській армії було ознакою особистої здатності брати участь безпосередньо у бойовому зіткненні, очолювати підрозділ, а не знаходитись у штабі і розробляти гарні операції стратегічного або оперативного рівня».
Вже будучи командувачем першого українського корпусу, Скоропадський запровадив в ньому дієздатні методи управління, зміг знайти порозуміння як з командним, так і з особовим складом. Завдяки цьому тривалий час вдало проводив успішні оборонні операції на правобережній Україні.
«І хоча в той період він був поза політикою, все ж долучився до вільного козацького руху, як особа, котра представляла давній козацькій рід. Без цього вочевидь Скоропадський не мав би шансів в подальшому очолити те, що ми називаємо українською державою гетьмана Скоропадського», – зазначив спікер.
Зі слів доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Науково-дослідного інституту українознавства Павла Гай-Нижника, запит на соціально справедливу державу був надзвичайно великий, що призводило до поширення соціалістичної ідеології. Її мало хто розумів, але вона була приваблива. 87 % пересічного населення України було неосвіченим. Маніпулювати цією думкою було дуже легко. Скоропадський як аристократ і ті, хто був навколо нього, вважали, що не можна йти на поводу юрби і перетворитись на Винниченка у погонах.
«Також потрібно пам’ятати, що Центральна Рада офіційно запросила сюди 450 тисяч німецьких та австро-угорських військ, і через незграбність і нездатність до державотворчої побудови уряду УНР союзники перебирали на себе окупаційні функції», – додав він.
Павло Гай-Нижник вважає, що Скоропадський, взявши владу, став заручником того становища, яке підготувала Центральна Рада. Його можливості для руху були обмежені тими умовами, які були підписані перед переворотом 24 квітня.
Відмічаючи здобутки гетьмана, історик зазначив, що той ставився до своєї діяльності ґрунтовно, будував державу на віки інституційно і з підвалинами. Було відкрито 175 українських шкіл, 2 нових університети і мали бути створені ще 2, національні театри, опери. І це за сім з половиною місяців.
Українська валюта була міцніша за валюту Німеччини і Австро-Угорщини. Банківська система стабілізувалась. Нарешті був створений основний і запасний капітал Українського державного банку
«Коли ми сьогодні говоримо про нашу війну, дуже добре, що ми зробили висновок, і наші провідні політики тримають себе в руках і не роздирають Україну зсередини. На той момент український соціалістичний лівий політикум не доріс до державницького розуміння потреб», – сказав експерт.
Про те, на які здобутки Скоропадського звертають увагу відвідувачів Музею гетьманства, розповіла директорка закладу Євгенія Карацюба.
«Звертаємо увагу на його уряди, створення Академії наук та Академії мистецтв, Державного архіву. Показуємо, які видавалися книги, відкривались україномовні школи. Також розповідаємо про дипломатичну діяльність. Нам у Німеччині подарували підшивку німецьких газет, в яких, зокрема, друкувалась доволі цікава карта. На ній зображено території, де більшість населення розмовляло українською мовою. По цій карті ми бачимо, що ця територія набагато більша, ніж ми звикли бачити – Кубань, частина Білорусії, Польщі», – відмітила Євгенія Карацюба.
Знайшлось місце у дискусії і обговоренню прорахунків Скоропадського. Як зазначив Вадим Задунайський, сама сутність створення українського козацького руху суперечила тодішнім новітнім тенденціям розвитку реального козацтва. Україні пропонувалась застаріла модель, яка вже була відкинута Кубанським військом.
«Я не є прихильником Центральної Ради, але не можу не підкреслити, що вона взагалі не мала жодного місяця, постійно перебуваючи у боротьбі з більшовиками, хаосом внутрішнього суспільства. Скоропадський хоч якісь шанс мав», – сказав спікер.
