25 січня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася презентація міжнародного проєкту для збереження дітей у родинах “Право на сім’ю”.
В Україні розпочався унікальний проєкт порятунку дітей від соціального сирітства, що охопить одразу 5 країн (Албанія, Білорусь, Вірменія, Північна Македонія та Україна).
Особливий фокус – на дітях та молоді, які вже втратили батьківське піклування або опинилися за крок до інтернату через складні життєві обставини, інвалідність, порушення розвитку.
Проєкт “Право на сім’ю” в Україні охопить 3 області – Київську, Луганську та Запорізьку. Ці регіони автори проєкту обрали не випадково: на Луганщині сім’ї – найвразливіші, тут є стійка тенденція, коли від дітей відмовляються одразу після народження ( дається взнаки складна соціально-економічна ситуація у прифронтовій зоні). За статистикою 2020-ого року, в інтернатах Луганщини перебувало 1700 дітей. Київська область – найбільш густонаселений регіон країни, із найвищою трудовою міграцією. Звідси – і велика кількість родин та дітей, котрі потребують підтримки. В інтернатах області станом на 2020-й були понад 2000 дітей. На Запоріжжі реформа інтернатної системи триває найповільніше. У місцевих інтернатах живуть понад 7000 дітей. А це майже 2,5% усіх дітей області. Що ці регіони потребують особливої уваги – підкреслила й міністерка соціальної політики Марина Лазебна.
“Там відбувається збільшення кількості дітей, які перебувають в комунальних закладах сфери соцзахисту. Відсоток влаштування дітей – сиріт та позбавлених батьківського піклування у сімейні форми виховання – зростає, але при цьому є тенденція до зменшення кількості прийомних сімей. У мене таке прохання – зверніть увагу, що відбувається на місцях, які причини. Я впевнена, що партнерство, яке навколо цього проєкту консолідується, ми всі разом з вами зможемо напрацювати дієві зміни до законодавства. Впевнена що швидко та ефективно будемо впроваджувати їх у життя” – відзначила Лазебна
Ситуація по Україні загалом – теж невтішна, констатує Олена Чорна – начальник Управління з дотримання прав дитини та сім’ї Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини. Разом із колегами з’ясувала, що відбувається у будинках дитини від початку реформи інтернатної системи.
“Ми проаналізували цифри із початку реформи, 2017-ого року. І цифри на липень 2021-ого року. То таких дітей у закладах стало більше, а не менше. І ми задалися питанням – які це діти: чи це сироти які мають порушення розвитку і їх не можна влаштувати у сімейні форми? Ні, там є велика частка дітей, які мають батьків і влаштовані за заявою батьків. А значить на місцевому рівні родині не допомогли вийти зі складних сімейних обставин” – констатує Чорна
Проєкт “Право на сім’ю” має стати поштовхом для реформи інтернатної системи (деінституціалізації), аби допомогти вразливим сім’ям долати складі обставини, щоб діти лишалися і виховувалися у родинах, а не потрапляли до закладів. І щоб цього не траплялося, мислення українців має кардинально змінитися, заявила керівниця Програми захисту дітей, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) Наіра Аветисян.
“Чим більше ми на рівні громад, на рівні родин будемо робити акцент на розвитку превенції, допомоги родинам, навчанню батьківству – тим менше дітей будуть опинятися в інституціях. Чого часто бракує Україні – зміни ставлення і поведінки. Люди вважають: якщо послуг на рівні громади немає – тоді краще інтернат. В інтернаті дитина хоча б захищена. Але жодна інституція, навіть найкраща – не може замінити родину ”, – наголосила Аветисян.
Проєкт “Право на сім’ю” реалізовуватиме міжнародна благодійна організація СОС Дитячі Містечка Україна за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Тож до його презентації приєдналися й німецькі партнери. Зокрема, другий секретар, віце-консул Посольства Німеччини в Україні Лукас Клеменс Бьом відзначив: розчарований тим, що реформа інтернатних закладів збавила оберти у 2021-ому році. І розраховує на позитивні зміни нині.
“Дуже добре, що нині український уряд демонструє готовність вирішувати цю проблему з інтернатним розміщенням дітей. Це проблема не соціальної політики, а прав людини. І сподіваюся, що спільний проєкт дозволить цю проблему вирішити”, – вказав Бьом.
Оптимістично налаштована і Свенья Рудольф, координаторка проєкту Institutional Partners and Programmes bei SOS-Kinderdörfer weltweit. Ця організація є донором проєкту “Право на сім’ю”
“Хочу побажати всім успіху у відкритті і впровадженні проєкту. Для мене величезна честь бути на старті цієї роботи. Моя фундація очікує на початок довготривалого партнерства, покликаного покращити ситуацію із дітьми”, – анонсувала Рудольф.
Такий проєкт – особливо важливий для сільських та селищних громад, де досі не подолані стереотипи стосовно прийомних сімей, відзначила Наталія Петренко,голова Шульгинської ТГ (Луганська область).
“Коли рік тому у нас, за спияння СОС Дитячі містечка Україна, почалися консультації щодо усиновлення, створення прийомних родин – люди на них не хотіли йти. В суспільстві було скептичне і навіть зневажливе ставлення до прийомних батьків – мовляв, заробляєте гроші. Тепер на такі консультації регулярно приходять 10-15 людей. А упродовж року з’явилися дві патронажні сім’ї”, – прозвітувала Петренко.
Проєкт “Право на сім’ю” працюватиме три з половиною роки – до середини 2025-го – розповідає національна координаторка проєкту “Право на сім’ю: підтримка реформи системи захисту дитини в Україні” Маріанна Онуфрик.
“На 41 місяць ми поставили амбітні цілі. Серед наших 4-х цілей – розробка змін до законодавства у сфері захисту дитини і закупівлі соціальних послуг. Ми також будемо проводити просвітницьку кампанію, щоб у суспільстві зростав рівень обізнаності про шкоду інтернатів та альтернативні послуги, які можуть їх замінити. Ми плануємо навчити фахівців, застосовуючи при цьому провідні методики і технології, напрацьовані у розвинених країнах світу. І що важливо – громади отримають матеріальну підтримку у вигляді ремонту, закупки обладнання. Це дуже важливо і ми раді, що у проекті буде і цей компонент”, – наголосила Онуфрик.