Президент Зеленський підписав рішення Ради національної безпеки та оборони України (РНБО), яким на Тараса Козака, народного депутата та члена проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) накладаються санкції. Козак є близьким союзником Віктора Медведчука і формальним власником значної частини медіа-імперії останнього, контролюючи телеканали 112, ZIK та Newsone. Офіс Президента назвав фінансування з боку Російської Федерації як одну з причин такого рішення. Ці ресурси, разом з декількома іншими на кшталт телеканалів «Наш» та «Інтер», пов’язаних з олігархами та проросійськими політиками, протягом років просувають дезінформацію Кремля в Україні. Експерти вважають їх значною загрозою українській інформаційній безпеці. Враховуючи, що лише для 6% українців російські телеканали є основним джерелом новин, роль місцевих медійних проксі суттєво зросла, і їх діяльність можна вважати відносно успішною. Так, 45% українського населення вірить, що Україна знаходиться під зовнішнім управлінням, – цей наратив особливо активно просуває Медведчук та його союзники. В такому контексті, спробу уряду обмежити деструктивний інформаційний вплив можна вважати позитивним розвитком подій:
- Формально, будучи українськими, ці канали послуговуються більшою довірою з боку населення і роблять його більш сприйнятливим до фактично незміненої риторики Кремля – вони стабільно говорять про «фашизм», «русофобію», «зовнішнє управління», просувають образ України як недодержави та роблять спроби розмити відповідальність Москви за гібридну агресію з її боку.
- Ці канали фактично не є медіа. Вони повністю притримуються правил гри, встановлених російським телебаченням, яке знаходиться під повним контролем уряду та є інструментами пропаганди. Окрім того, 112, ZIK та Newsone використовуються як інструмент політичного піару, яким послуговується ОПЗЖ в електоральній боротьбі, – і це визнавали самі ведучі. До прикладу, тут В’ячеслав Піховшек стверджує, що наполегливо працює для електорального успіху ОПЗЖ.
- 112, ZIK та Newsone не покладаються на принципи свободи слова та стандарти журналістики у своїй роботи – їх матеріали є переважно незбалансованими, вони відверто надають перевагу представникам конкретної політичної сили, їх редакційна політика заангажована та нерідко оминає критику ОПЗЖ і висвітлення подій в Україні та Росії, якщо вони не відповідають політичним інтересам власника.
- Згадані канали слугували майданчиком для просування осіб, пов’язаних з ультраправим рухом. Це допомагає ОПЗЖ на практиці культивувати загрозу «фашизму», яку вони стабільно експлуатують, просуваючи порядок денний Кремля.
- Ці канали комунікації були залучені у виборче втручання – до прикладу, напередодні місцевих виборів 2020-го року, вони, серед інших, підтримували проросійського кандидата, пов’язаного з російськими спецслужбами, Андрія Пальчевського та були платформою, де особливо активно діяли боти на його підтримку.
- Вони представляють собою медіа-хаб, що об’єднує основних проросійських акторів, як-то блогер Анатолій Шарій, що систематично використовує мову ворожнечі, просуває російську дезінформацію. І хаб посилює вплив цих акторів.
- Фейкові експерти, що не мають відповідної освіти та професійного досвіду, є вагомим інструментом, використовуваним каналами для просування бажаного порядку денного. Значна частина таких осіб, що займаються політичним піаром та мають цінність завдяки своїй лояльності власнику каналу, використовує ці конкретні канали для промоції вищезгаданих наративів Кремля.
Проросійські політики, передбачувано, вже виступили з негативною реакцією на прийняте рішення, позиціонуючи його як наступ на свободу слова. Вадим Рабінович, член ОПЗЖ, вже оголосив, що партія ініціюватиме процедуру імпічменту, знову затаврувавши український уряд як «фашистський». Більша частина активності спостерігається у Telegram. Її проводять не лише офіційні канали, зокрема Анатолія Шарія та Андрія Портнова, колишнього заступника Голови Адміністрації Президента часів Януковича, але й анонімні, посилюючи наратив про встановлення небезпечного прецеденту та перетворення України на диктатуру. Російські онлайн-медіа та Телеграм-канали також підхопили подібне позиціонування – але реакція з боку Росії та потенційний тиск з Кремля на захист своїх місцевих активів, ймовірно, будуть дещо відкладеними. Схоже, що український уряд обрав вдалий час для реалізації цього рішення, оскільки Москва сфокусована на внутрішніх протестах, арешті антикорупційного активіста Олексія Навального та реакції Заходу на репресії.
Разом з тим, для РНБО та правоохоронних органів надзвичайно важливо було підготуватись до такої реакції і зібрати достатню кількість доказів, особливо в питаннях, що стосуються фінансування з Росії та можливих фінансових зв’язків з незаконним експортом вугілля з окупованих територій, в чому підозрюють Медведчука. Є надія, що держава продемонструє здатність реалізувати своє рішення і повноцінно, і прозоро – оскільки, наприклад, Козак може просто продати ці телеканали іншому проросійському політику, бо санкції є персональними. Є можливість оскарження їх у суді, що особливо важливо, зважаючи на складну ситуацію в українській судовій гілці влади, органи якої нерідко приймають рішення в особистих інтересах політиків та олігархів. Рішення також не вирішує проблему в корені, залишаючи Медведчуку можливість створити або придбати інші медіа, разом з тим нарощуючи свій вплив на інші доступні ресурси такі як 1+1, часткою якого володіє його дружина. Питання деолігархізації медіа-ринку потребує окремого і системного вирішення.
Для українського уряду також є важливим чітко, швидко і скоординовано прокомунікувати своє рішення, представивши всі необхідні докази, аби уникнути кризи довіри. Зусиль із роз’яснення потребує як внутрішня аудиторія, так і міжнародні партнери України, які нерідко залишаються поза контекстом складних внутрішніх процесів.
