Селфхарм або іншими словами самопошкодження – навмісне пошкодження свого тіла через внутрішні чинники без суїцидальних намірів. За статистикою, майже 38% підлітків хоча б один раз намагалися поранити себе, що говорить про те, ще це загрозливе явище становить проблему у суспільстві.
В Українському кризовому медіа-центрі відбулась відверта розмова на цю тему. Приводом для неї став вихід книги «Селфхарм/самопошкодження». Її автор – журналіст і громадський діяч Ярoслав Карпець написав твір досить швидко – всього за три місяця, проте, він чекав на вихід довгих трохи роки. Спочатку завадила епідемія ковід-19, потім початок повномасштабного вторгнення.
Коли це нарешті відбулось, «Селфхарм/самопошкодження» стали презентувати у навчальних закладах і музеях. Зі слів Ярослава Карпеця, книгу радо приймають як педагоги, так і самі діти, адже в сучасній українській літературі до цієї тематики ніхто ще не звертався.
Письменниця, блогер, співавторка творчого обʼєднання «Неспілка» Ольга Швиденко була вражена тим, наскільки книга їй відгукнулася. Її підлітковий вік припав на початок нульових, коли був розквіт різних неформальних субкультур, і вона бачила, як відбувались самопошкодження.
«Тоді це робилося не лише для краси. Це був прояв аутоагресії, коли підліток намагався позбутится певного стресового переживання, щось зробити зі своїми емоціями, відволіктися від психологічного болю на біль фізичний. На той момент це ніхто не називав селфхармом і не розуміли всю глибину цього явища. Пройшов час, і думала, що це явище затихло, однак, ознайомилась з останніми даними, і побачила, що воно повертається хвилями», – відмітила Ольга Швиденко.
Дуже гарячим питанням назвала самопошкодження педагог, керівниця фольклорно-театральної студії “Квітуча Україна” при КДБХТТ Ірина Климoвських-Бoрoвська.
«Я працюю з дітьми від 5 до 25 років, і одного разу помітила поріз лезом на руці однієї дівчинки. Згадала свій підлітковий період. В мене була близька подруга, яка у разі, коли ставались у житті болючі моменти, теж різала собі руки лезом, і довгий час батьки цього не знали», – згадала вона.
Прочитавши книгу, Ірина Климoвських-Бoрoвська подумала про постанову вистави. Продивилась і продумала кожний образ, піймавши себе на думці, що у творі взірцево описано, хто саме потрапляє в цю пастку.
«На перший погляд здається, що в сім’ї все гаразд. Батьки працюють і ніби займаються дитиною, приділяють їй увагу, не тиснуть, але підлітковий вік – це такий момент, коли в нормальній сім’ї підліток може вибухнути через будь-що», – сказала педагог, описуючи природу цього явища.
Зі слів тренерки з сексуального виховання дітей та молоді, авторка проєктів з сексуального виховання дітей 8-9 років та підлітків 12-15 років Маріанни Анощенко, в книжці яскраво показано, як одна з героїнь доходить до самогубства, однак, у житті прикладів суїциду небагато.
На її думку, ця тема стигматизована і незручна, і є проблемою не лише великих міст, а і маленьких громад. Селфхармять себе не лише діти і підлітки. Це роблять і дорослі. Крім порізів до цього відносять висмикування волосся. Дитина або підліток може розганятися і врізатися у стіну, або навмисно йде туди, де її будуть ображати.
«Коли я розповідаю про психоемоційні і психофізіологічні зміни в тілі, душі, думках підлітків, ми говоримо про великий тиск соціуму і організму. Близько двадцяти гормонів в підлітковому організмі вибухають, і дитина з цим не може нічого зробити. Підліток трансформується у дорослу людину і з цим треба прожити разом з ним», – зазначила тренерка.
Вона радить у таких випадках обов’язково звертатись за підтримкою психолога. Окремо пропрацьовувати з батьками, бо визнати їм це дуже складно. Щодо самих дітей, з ними про це треба говорити раніше.
