Понад 20 рoків тoму на місці старoгo закинутoгo кoрівника в Гoстoмелі киянка Ася Серпинська збудувала притулoк для тварин. Жінка заклала власну квартиру і пoпрoсила дoпoмoги у вoлoнтерів – так спільними зусиллями з’явилoся місце, де кішки та сoбаки мoгли oтримати прихистoк і дoчекатися нoвих люблячих гoспoдарів.
За час свoгo існування Гoстoмельський притулок допоміг тисячам тварин. Волонтери лікували, годували, турбувалися, гралися і шукали сім’ї для своїх вихованців. А в лютому 2022 року сюди прийшов «русскій мір»…
Онука Асі Серпинської, директорка притулку Марія Вронська поділилася з нами зворушливою і шокуючою історією про те, як майже 700 тварин та люди в Гостомелі пережили окупацію.
Бабуся пішки дійшла до своїх вихованців
У такий жорстокий напад росії на мирну Україну працівникам притулку вірити не хотілося, розповідає Марія. Але мали правило – завжди робити запаси їжі для тварин і людей. Це й допомогло вижити, коли російські окупаційні війська зайшли в Гостомель і почали знищувати та спустошувати місто.
«Ті запаси їжі фактично врятували притулок. Було дуже скрутно без генератора, коли зникло світло. Ми не готувалися до війни, не сподівалися, що з нами таке можуть зробити. Тварин ми теж не мали можливості вивезти. Рашисти стріляли по цивільних, по легкових авто, а на таку кількість тварин треба було б вантажівки. У нас не було свого транспорту і людей, які б наважилися їхати туди і забирати тварин. Ми боялися, що будуть стріляти по них, коли захочемо вивезти», – розповідає директорка.
24 лютого команда притулку вийшла на роботу, працівники були зі своїми вихованцями під час всього періоду окупації. Марія каже, це – вчинок, гідний поваги:
«У них було кілька можливостей евакуюватися з міста, проте вони відмовлялися і залишалися з тваринами, казали, що не покинуть їх. Бабуся теж поїхала туди, щоб бути поруч. Я ж намагалася організувати якусь поставку харчів до притулку. Перші два дні війни я ще дуже вірила, що вдасться, за будь-які гроші, купити і завезти туди 5 тонн м’яса, у нас були крупи, можна було б варити каші. Тоді чомусь навіть подумати не могла, що не буде електрики, води, не буде нічого».
25 лютого сім’ї Марії вдалося закупити частину сухого корму, палива, медикаментів та інших необхідних продуктів для притулку. Проте тоді на Київщині вже йшли жорстокі бої, Гостомель був під постійними обстрілами, і машини цивільних туди не пропускали. 78-річна Ася Серпинська пішки дійшла до своїх вихованців.
«Просто біля паркану нашого притулку стояла танкова дивізія рашистів. Стріляли по вікнах, вольєрах, тварини гинули від куль та осколків снарядів. Одного разу «прилетіло» на територію притулку, дуже близько до будівлі. Ми не знаємо, що саме це було, але вирва 2 метри глибиною. Вибило всі вікна, пошкодило дах та автівки наших працівників. Вода у притулок надходить за допомогою електрики, а мережу перебило обстрілами. З їжі залишився лише сухий корм, його не можна давати, якщо немає води для тварин. Рятувалися дощівкою та топленим снігом», – ділиться Марія Вронська.
Жінка каже, її вихованці схудли, проте жодна кішка чи собака не померли з голоду.
«Щоранку я чекала повідомлення про «зелений коридор» до Гостомеля»
Генератор, такий необхідний для притулку, таки вдалося знайти і придбати в Києві. Найскладніше завдання – довезти його до місця призначення під постійними обстрілами з боку окупантів.
«Я сиділа і молилася, щоб був «зелений коридор» до Гостомеля. І от приходить той ранок, коли є це повідомлення. У мене починається істерика, бо треба знайти сміливця, який туди поїде. Червоний Хрест відмовився мені допомагати. Всі казали, що до нас не поїдуть, бо біля нас стоять рашисти. Тоді мій дідусь завантажив своє авто допомогою, обклеїв його червоними хрестами і поїхав у Гостомель. Потім він розказував, що дороги були порожніми, багато трупів лежало. Його зупиняли рашисти, питали, куди їде, відповідав – рятувати своїх тварин. Був такий момент, що він дві години не виходив на зв’язок, було дуже страшно, а дідусь навмисне вимкнув і сховав телефон, щоб рашисти не забрали. Доїхав він до пункту, де збиралися люди на евакуацію, там його зустрів наш Максим, перевантажив у свою напіврозбиту машину і повіз через весь Гостомель до притулку», – розповідає Марія.
Вже з підключеним генератором працівники змогли накачати води, напоїти чотирилапих і приготувати їм кашу.
«Ми втратили майже сто тварин»
Російські снаряди знищили цілий сектор вольєрів для собак. Марія каже, більшість з них дерев’яні, тому після обстрілів лишалися лише бездиханні тіла тварин та друзки: «Багато собак просто втекли, когось вбило. Не лишилося дверей, стіни і дах у дірках. Таке неможливо описати словами».
Збройні Сили України зайшли в Гостомель наприкінці березня. Вже 3 квітня Марія Вронська разом з великою гуманітарною колоною повезла до притулку харчі, воду та медикаменти. Жінка розповідає, побачене шокувало.
«Перші тижні я намагалася зібратися і працювати після тих страхіть, які побачила дорогою і в самому Гостомелі. Ті рашисти стільки шкоди нам завдали. На реконструкцію притулку пішло вже близько двох мільйонів гривень і це ще далеко не кінець робіт. Ми не розслабляємося, до окупації в нас не було жодного генератора, тепер є три. Є вже значно більші запаси їжі, акумулятори. Ми сподіваємося, що найближчий рік воно нам не знадобиться, але вже готові до всього. Бо я не хочу знову переживати те відчуття, коли маєш сили придбати необхідне, а довезти його і допомогти не можеш», – каже Марія.
Сьогодні Гостомельський притулок приймає кішок та собак із тих регіонів України, де ведуться бойові дії. Щоб врятувати якомога більше чотирилапих, співпрацюють з різними міжнародними фондами і організаціями. Однак зараз, за словами директорки, відчутно поменшало охочих допомогти, а багато українців, які не мають змоги утримувати вдома тварин, приносять їх у переповнений притулок. Також є потреба в людях, волонтерах, які б допомагали соціалізувати тварин, щоб ті швидше знайшли свої нові родини. Попри все притулок буде працювати та рятувати тварин.
Христина Вояк
15.08.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
