У розпал пандемії коронавірусу агенти російського впливу в Україні повернулись до перевіреної тактики з її дестабілізації – розхитування держави зсередини та нашвидкуруч зліплених передбачень про «Третій Майдан». Один з найбільш сумнозвісних проросійських ресурсів, на які покладена деструктивна місія з розповсюдження дезінформації про Україну, Strana.ua, опублікував два матеріали на одну і ту саму тему – протягом одного дня. Обидва вони стосувалися (значно перебільшеного) громадського незадоволення, викликаного економічними складнощами у зв’язку з карантином. Однак прискіпливе відслідковування протестів та погано замаскована маніпуляції з підбурювання до них через назву «карантинний Майдан» – це не поодинокий випадок. Він лягає на заздалегідь підготовану канву, сформовану іншими медіа та політичними діячами близькими до Кремля – такими, як Андрій Пальчевський.
Протести як робочий обов’язок. Звітуватись – у Москві.
Заклики до протестів у зв’язку з обмежувальними заходами – довгострокова кампанія, підтримувана проросійськими ресурсами, що розповсюджують дезінформацію
Колишній російський бізнесмен та політик, якого нерідко пов’язують з ГРУ, Пальчевський міг перевезти до України свій бізнес – але не свої симпатії. У своєму відео-зверненні, після твердження «люди виходять на вулицю за будь-яку ідею, окрім одної – коли нема чого жерти, всі мовчать» він непрямо закликав до протесту, питаючи «Коли ми почнемо вимагати, щоб уряд – червоний, зелений, синій, помаранчевий – ставився до наших потреб так, як до них ставляться у всьому світі?». Цей запис, опублікований на його сторінці у Фейсбуці, швидко розійшовся медійними майданчиками – і насамперед так званими «зливними бачками», які нерідко використовуються в якості посередників під час проведення інформаційних операцій, вкидаючи меседжі у медійне середовище.
Більше того, сайти на кшталт Politeka.net, Antifashist.com, Novosti-Novorossii.Info, які підхопили звернення Пальчевського – часто зі зловтішними заголовками на кшталт «Пальчевський оцінив вірогідність нового Майдану в Україні» та «Досить терпіти! Пальчевський закликає українців протестувати» – це справжні розсадники російської дезінформації, що нерідко очевидно прямо з їхніх назв. «Антифашист» експлуатує один з основних кремлівських наративів про Україну як про фашистську державу, а «Новини Новоросії» відсилають до ідеологічного голема, створеного ідейним творцем путінізму для окупації південно-східної України – говорять самі за себе.
Незадоволення Пальчевського урядом – та подальше розповсюдження його позиції проросійськими сайтами – також не поодинока подія. Він звертався до цієї теми і раніше, намагаючись розпалювати громадське незадоволення вже протягом певного часу: наприклад, у лютому він скористався протестами проти фіскальних заходів уряду, які назвав «драконівськими», про що, окрім інших ресурсів, написала та сама Politeka.net. Проблеми, на яких він фокусується, зазвичай економічного характеру, і вони ж знаходяться у центрі кампанії, які ведуть інші прокремлівські гравці для дестабілізації держави.
Економіка як поле для операцій впливу
Економічні проблеми з метою дестабілізації уряду та зближення з Росією використовує також «Опозиційна платформа – за життя»
УКМЦ раніше вже розглядав, як пандемія коронавірусу відкрила вікно можливостей для гравців, наближених до Кремля, у їх пошуках зближення з Росією за рахунок національних інтересів України. Зокрема, Віктор Медведчук та «Опозиційна платформа – за життя» продовжують просувати своє власне бачення «допомоги» у часи викликаної пандемією економічної кризи: звернутись за фінансовою підтримкою до Росії, пережити дефолт як необхідне зло, що дозволить позбавитись «зовнішнього управління», ярмо якого на Україну нібито наклав Захід, та зняти з Росії санкції. Звичайно, такий пакет заходів допоможе – тільки-от не Києву, а Москві.
Курс ОПЗЖ [ОПЗЖ – потужна, але не єдина сила, що просуває дефолт – депутати, близькі до Ігоря Коломойського, представляють іншу частину цього руху в парламенті] на дефолт здебільшого розгортається у залі пленарних засідань парламенту, де деякі депутати завзято вставляють палиці в колеса під час голосування за два ключові законопроекти про банки та землю, які необхідні для отримання від МВФ коштів, що допоможуть уникнути дефолту. Однак легендарні 16 000 поправок, спрямовані на унеможливлення процедури, та кампанія проти ринку землі, щедро висвітлена на пов’язаних з Медведчуком ZIK, 112 і NewsOne, представляють собою лише очевидний елемент цієї боротьби.
Пальчевський приєднався до спротиву ринку землі на боці ОПЗЖ – і, на свій, здається, улюблений манер, закликав до протестів, наполягаючи на тому, що «ось-ось введуть воєнний стан, якщо через 2 тижні люди, у яких закінчаться гроші, зрозуміють, що у них немає іншого виходу і треба з корона вірусом іти на вулицю, бо інакше ця св***та доб’є нас до кінця». Ці, можливо, менш явні речі можуть не привертати стільки уваги, але вони не менш важливі, ніж захопливе протистояння у парламенті, – почасти тому, що представляють елемент довгої російської операції «Третій Майдан».
Наша пісня гарна, нова, виконує Кремль
У мінливому контексті Москва використовує різні приводи для своїх постійних спроб послабити український уряд та дискредитувати Революцію Гідності в рамках однієї і тієї ж операції – «Третій Майдан».
Заклики до «Третього Майдану» залишаються однією з діючих операцій в Україні, сліди якої ведуть у 2014-15 роки. На той час Кремль здебільшого намагався вибудувати її навколо хвиль мобілізації до Збройних Сил України, однак як тільки змінився контекст, змінився і привід – тоді як стратегічна мета та інструменти її досягнення залишились тими ж самими. Окрім використання місцевих проксі з метою дестабілізації та створення «кривого дзеркала» реальності у медіа, і контрольоване Кремлем телебачення, і інші сумнівні канали комунікації на кшталт «зливних бачків», Москва традиційно вдалась до активних заходів онлайн. Соціальні мережі знову стали полем бою, де на перший погляд проукраїнські групи на Фейсбуці та Вконтакті закликали до «Третього Майдану» – як виявилося пізніше, їх адміністратори нерідко знаходились за сотні кілометрів, у Москві чи Петербурзі.
Закликаючи до протестів, яким присвоюється назва «Майдан», агенти впливу переслідують одночасно дві цілі. По-перше, вони прагнуть послабити довіру до державних інституцій, зробивши Україну менш стійкою до тиску з Москви – якщо уряд і не буде зруйновано остаточно, він щонайменше загрузне у внутрішніх проблемах. По-друге, вони воліють дискредитувати саму ідею Майдану, цілеспрямовано некоректно використовуючи цю назву, – і, отже, дискредитувати й Революцію Гідності.
Для Кремля контроль – включно з контролем над явищами, що знаходяться далеко за межами його залізних обійм, – завжди був найпалкішим бажанням. Існує всього три шляхи впоратись із тим, що йому не піддається: знищити відкрито, привласнити або ж просякнути отрутою деструктивного впливу і спостерігати, як вороги знищують себе зсередини самі. І оскільки український талант до революції залишається нічним жахом Кремля, який він не може ні розчавити, ні привласнити, Москва обирає третій шлях – що вимагає від нас, насамперед, постійної пильності.
